Fotoinform

Це вже третя персональна виставка члена Національної спілки художників України Станіслава Антоновича Антонюка у стінах Музею мистецтв.
Ще десять років тому вперше кропивничани та гості міста мали змогу познайомитися з творами художника напередодні 20-ої річниці Незалежності України, вдруге - на відкритті ювілейної виставки творів «Душі криниця» 13 вересня 2016 року.

Передісторія від Валентини Ноженко - головного зберігача фондів Музею мистецтв: «…Хотілося би ще раз принагідно нагадати про те, яким же чином звела нас доля з цією надзвичайно різнобічною людиною, художником із Полісся. У 2006 році полотно Станіслава Антонюка «Спогади про батька і Україну» (2006) було закуплено Міністерством культури України та передане до фондів Музею мистецтв (обласного художнього музею). Дана картина вперше експонувалась у жовтні 2009 року на виставці «Лицарі Степової Еллади», присвяченої Дню козацтва. Більше того, на наше запрошення, художник приїхав з Житомира на відкриття цієї виставки. Через деякий час Станіслав Антонович вирішує передати до фондового зібрання музею дві свої роботи - «Спогади про матір і Україну» (2009) та «Спогади про Україну» (2004). Надалі, ми постійно спілкувалися з ним та підтримували дружні стосунки. До 20-ої річниці незалежності України визріло рішення відкрити персональну виставку творів під назвою «Зачерпну я з криниці водиці, зачерпну добра», яку Станіслав Антонович писав з філософським підтекстом - «Для спраглих духовно малюю я криниці», на якій було представлено 36 живописних полотен майстра. Ця виставка є справжнім втіленням мрії художника про представлення своєрідного мистецького вернісажу різноманітних колодязів і криниць України. Під час відкриття виставки Станіслав Антонюк передав до фондів музею роботи «Капуста біля криниці» та «Заросла стежина до криниці» (2002).

У лютому 2014 року на адресу музею надійшов лист від Станіслава Антоновича з пропозицією співпраці, а саме - передати до фондового зібрання колекцію картин «колодязної тематики». Восени цього ж року співробітники музею виїхали до Житомира, побували у майстерні художника і перевезли колекцію до нашого міста. Також митець вирішив передати ще олійні полотна «Півонії» (2011), «Річка Кам’янка взимку» (1996) та «Біля червоного містка у Седневі» (2010).
У 2015 році Станіслав Антонович передав музею живописне полотно «Хліб України» (2011)».
На сьогодні у зібранні Музею мистецтв зберігається 46 живописних полотен майстра.

Довідково: Антонюк Станіслав Антонович народився 7 лютого 1941 року у місті Перемишль Львівської області. Коли розпочалася Друга світова війна, сім’я майбутнього художника евакуювалась в с.Сімаківка Новгород-Волинського району Житомирської області. По закінченні війни родина переїхала в с. Ржатківка Новоград-Волинського району. В 1948 році юнак розпочав навчання в Ржатківській чотирьохрічній початковій школі, потім навчався у Новоград-Волинській середній школі № 3 ім. Мічуріна.

Малювати почав з п’ятнадцяти років, дивуючи оточуючих вмінням точно висловити думку через малюнок, відвідував гурток образотворчого мистецтва при Будинку піонерів. В 1959 році переїхав до Києва. Працював слюсарем в «Південенергомонтаж», а потім старшим лаборантом інституту металофізики АН УРСР. У вільний час відвідував студії образотворчого мистецтва.

В 1961 році Станіслав Антонович вступив до Київського училища прикладного мистецтва на факультет художнє ткацтво (зараз - Київський державний інститут декоративно - прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука). Художники-викладачі: Людмила Жоголь– композиція, Анатолій Янін – живопис, Віктор Кочевський – малюнок, Ніна Ган – пластична анатомія.
Співпраця та навчання у майстрів, які є гордістю української мистецької школи (Д.Шостак, М.Максименко), сприяли подальшому розвитку професіоналізму, завдяки якому він вписує свою самобутню та яскраву сторінку в історію образотворчого мистецтва України.

Після служби в армії працював художником оформлювачем на різних підприємствах, а з 1975 по 1990 роки - старшим художником бюро промислової естетики заводу «Хімволокно».
З 2000 року Станіслав Антонюк - член Національної спілки художників України.
З 2006 року постійний учасник пленерів в смт Седнів Чернігівської області. Брав участь у V-му Всеукраїнському мистецькому пленері «Хортиця крізь віки». В 2007 році за участь у Всеукраїнській виставці пейзажу «Меморіал А.І.Куїнджі» у м. Мелітополі нагороджений пам’ятною медаллю, а в 2008 році отримав диплом учасника першої Всеукраїнської виставки натюрморту.
Станіслав Антонович багаторазовий учасник обласних, республіканських та міжнародних виставок. В його творчому доробку участь більше ніж у 49-х Всеукраїнських художніх виставках.

Живописні твори Станіслава Антонюка прикрашають зібрання найвідоміших музеїв України, а також приватні колекції країн Прибалтики, Франції, Німеччини, США, Швейцарії. Його твори закуплені Дирекцією художніх виставок, Міністерством закордонних справ, Міністерством культури України.

Художник плідно працює в техніці станкового живопису, жанрах портрету, натюрморту, пейзажу. Але все ж таки улюблені жанри в творчості Станіслава Антонюка - натюрморт та пейзаж. Для творчості майстра характерна декоративність, орнаментальний підхід у створенні живописних площин. Він надає перевагу реалістичній манері, вдумливо приділяє увагу кольору, його полотна вирізняються яскравістю та емоційністю виконання. А ще можна по-доброму позаздрити надзвичайній працездатності цього митця. В 2005 році до 60-річчя Перемоги у Другій світовій війні написав 60 портретів – учасників бойових дій, ветеранів із подальшим експонуванням в виставковому залі Житомирської спілки художників України. У наступному році написав 20 портретів учасників – ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

На ювілейній виставці творів «Життєдайна сила» члена Національної спілки художників України Станіслава Антонюка, представленій в Музеї мистецтв, презентовано двадцять два живописних полотна, п’ятнадцять із них так званого тематичного «кринично-колодязного циклу». Адже криниці є символом життєдайної сили, чистоти, цілющої води, натхнення. А вода є носієм життя для всіх на землі. Криниці на полотнах Антонюка є символами добра, затишку, добробуту, наповнені тонким ліризмом, спокоєм та символізують джерела духовності українського народу: «Мамина криниця» (2001), «Калинова криниця» та «Яка ж криниця без червоної калини»(2002), «Криниця над річкою Случ у Городниці» та «Кладка до колодязя» (2003), «Сонячний ранок у Седневі» та «Колодязь у Седневі» (2008), «Колодязь потонув у саду» та «Вікно сільської хати» (2009), «Осиротіла криниця» (2010), «Колодязь у ночі» (2010), «Колодязь у селі Бронзова Гута» (2013).

У кожної людини, хати, криниці, є своя історія, своя таємниця… Художник родом із Львівщини, а криниці в тамтешніх селах називали іменами тих, біля чиєї хати вони знаходилися – «Колодязь баби Олени» та «Старий колодязь баби Ядвіги» (2010), «Самотність баби Марії» (2009).

Безмежна любов до рідної землі, побуту, традицій і звичаїв українського народу, своїх батьків відображена в триптиху «Спогади про Україну» (2004–2009): «Спогади про Україну» (2004)», «Спогади про батька і Україну» (2006), «Спогади про матір і Україну» (2009) та живописній роботі «Хліб України»(2011).

Невимушеністю, ніжною грою кольорів мальовничі краєвиди: «Річка Кам’янка взимку» (1996) та «Біля червоного містка у Седневі» (2010), натюрморт «Півонії» (2011).
«Для мене найголовніший - складний колір. Фарби я не розбілюю, не кладу і відкритих кольорів. Відтоді, як вперше помітив у собі бажання стати художником, увесь час вчуся, вдосконалююсь» - так говорить про колорит на роботах майстер пензля.
Антонюк Станіслав Антонович – один з провідних художників-реалістів України, який відстоює традиції українського образотворчого мистецтва та зберігає неповторну індивідуальність мислення, при цьому завжди підкреслюючи свою причетність до української культури.

Колектив Музею мистецтв щиро вітає Станіслава Антоновича з ювілейним роком та з відкриттям персональної виставки! Бажаємо многая літ в здоров’ї, творчого натхнення та здійснення всіх задумів і мрій!

куратор виставки Олена Степанок