Fotoinform

В умовах повномасштабної російсько-української війни, щоденного негативу та психічно-емоційної напруги особливо важливого значення набуває будь який привід, який створює атмосферу свята та вносить позитив у наше життя. Саме такою подією є відзначення Дня міста, тим більше, що це не просто свято, а й чудова можливість дотику до нашої історії, культури та автентичності, адже Музей мистецтв постійно проводить роботу з популяризації історії Степової Еллади та здійснення національно-патріотичного виховання населення.

Тож цього року долучаємося до відзначення Дня міста у форматі чергового виставкового проєкту, що став творчою колаборацією з місцевими митцями, які оспівують красу локальної природи, краєвиди міста та архітектурні перлини дорадянської епохи. Кожна з представлених робіт є своєрідним освідчення в коханні до свого міста і краю. Адже любов до Батьківщини власне починається з любові до рідної домівки, вулиці, мікрорайону тощо.

Завдяки мистецькій спільноті музей має можливість сьогодні презентувати засобами образотворчого мистецтва історичну, культурну й архітектурну унікальність Кропивницького, яка вражає своєю самобутністю гостей з різних куточків України та інших країн. Приємно спостерігати постійно зростаючий попит на власну історію, культуру, який є одним з важливих факторів процесу відродження української нації. І хоча окремі сторінки нашої історії місцевого рівня, викликають ще суперечки і непорозуміння, але те, що люди перестали бути байдужими до подібних питань є хорошою тенденцією. Сьогодні важливо протистояти загрозі знищення нас як держави і нації, тож молимось за наших захисників та дякуємо їм.

Насправді маємо багато причин пишатися своїм рідним містом, яке має довгу історію протягом якої неодноразово змінювало свою назву. Свого часу Кропивницький називався Єлисаветградом та був потужним торгівельним центром з цікавою архітектурною забудовою, мав імперський статус, який сприяв високому рівню благоустрою та культури міста, появі водогону, електричного трамваю, телефонної станції, телеграфу та інших ознак цивілізації. Добре розвиненою була система освіти, адже на кінець ХІХ століття в місті діяло понад 20 гімназій, училищ, семінарій, чоловічі та жіночі школи. Також нашому місту випала честь стати «Колискою українського професійного театру», «Землею Корифеїв», «Театральною Меккою», відкривши світу славетних корифеїв – Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого, Марію Заньковецьку, Миколу Садовського. Театральна складова історії міста визначила долю його імені, змінивши 14 липня 2016 року його невиразну радянську назву «Кіровоград» на українську - Кропивницький.

Наше місто завжди було багатонаціональним через специфіку географічного розташування і, як наслідок, масового переселення сюди молдаван, сербів, болгар, греків, євреїв, поляків, німців та інших народів, що створило унікальне культурне різноманіття регіону. Можливо в цьому криється причина того, що рідний край завжди був щедрим на талановитих людей, серед яких, окрім зазначених вище, поет Євген Маланюк, письменники Арсеній Тарковський і Юрій Яновський, письменник і політик Володимир Винниченко, ціла плеяда геніальних майстрів пензля – випускників славнозвісних Вечірніх рисувальних класів та інші.

Родзинкою нашого міста є його дивовижна архітектура, будинки, розташовані переважно в центрі міста та створені за індивідуальними замовленнями в різних архітектурних стилях – необароко, неоготика, неомавританський стиль, еклектика, модерн тощо. Особливу вдячність треба висловити архітектору-земляку Якову Паученку, який започаткував таке явище, як художня архітектура, та залишив нам ціле місто з новим європейським архітектурним обличчям. Приємно, що сучасні архітектори при забудові центра Кропивницького намагаються не допускати дисонансу між новими та старими будівлями, використовуючи архітектурний стиль «еклектика» та стилізацію під старовину.

Виставка художніх творів «Артмандрівка рідним містом» складається з тематичних експозиційних блоків та налічує понад 30 робіт виконаних у різних художніх стилях, жанрах й техніках, що репрезентують творчість місцевих митців, в тому числі спілчан.

Серед представлених творів багато міських пейзажів та архітектурних перлин:

Андрій Хворост (1968 р.н.) «Вечірня прем’єра» (2020) та «Вечірнє місто над Інгулом» (2021), Володимир Плітін (1956 р.н.) «Єлисаветград голландський» (2023), Олександр Демиденко (1966 р.н.) «Театр імені Кропивницького» (2024) та «Ковалівський парк» (2024), Наталія Корнілова (1965 р.н.) ліва частина диптиху «Буденність. Ковалівська церква» (2003-2004) та права частина диптиху «Свято. Ковалівська церква» (2003-2004), Анатолій Кімнатний (1980 р.н.) «Дендропарк» (2013-2023) та «У Кропивницькому. Кафедральний собор» (2021), Оксана Самійленко (1977 р.н.) «Кропивницький взимку» (2024), Наталія Соловйова (1987 р.н.) «Ковалівська церква» (2017), «Двері особняку Барського» (2017) та «Двері зовнішнього входу до комплексу споруд лікарні Святої Ганни» (2017), Валерій Давидов (1954 р.н.) «Янгол охоронець. Кіровоград» (2009), Ірина Кухаренко (1967 р.н.) «Засніжене місто у світлі ліхтарів» (2019), «Дощ у місті» (2020), «Січень» (2021) та серія «АТТИК» (2024), Андрій Сотніченко (1991 р.н.) «Фонтан» (2010) та «Театральна» (2020), Олександр Брітцев (1984 р.н.) «Корифей Марко» (2023) та «Україна – це свобода» (2022), Марина Притиковська (1982 р.н.) «Театр корифеїв» (2021) та «Музей мистецтв» (2024), Світлана Чехун (1975 р.н.) «Зимовий вечір» (2024), «Повня» (2024) та «Золота осінь» (2024) й Наталія Кухаренко «На театральній площі» (2017).

Презентовані художні твори стали чудовою живописною присвятою нашому місту з нагоди його 270-річчя та справжнім подарунком для шанувальників високопрофесійного образотворчого мистецтва.

Анна Недлінська та Олег Юрченко