Fotoinform

Восени 2017 року науковці музею на запрошення Віктора Каверіна побували в гостях у митця в майстерні на Андріївському узвозі.

Це була не перша зустріч із художником. Ще у 2015 році за ініціативи Віктора Олександровича та підтримки Національного художнього музею України фондове зібрання нашого музею поповнилося 18 творами його друга, духовного наставника, відомого художника Гуляєва Матвія Ілліча. Цього разу Віктор Олександрович зробив ще один цінний подарунок – передав до музею 14 своїх живописних творів, серед яких - портрети та пейзажі.

І сьогодні ми, із сподіванням подальшої творчої співпраці, презентуємо чудову виставку двох друзів, двох митців «Духовний наставник. Учень», яка є яскравим підтвердженням таланту різних поколінь.

За спогадами Віктора Каверіна:
Гуляєв Матвій Ілліч народився в серпні 1918 року в Курганській області (Сибір) в сім’ї старовірів. Закінчив Київський державний художній інститут (майстерня професора К.Д.Трохименка). З сер. 60-х рр. викладав малюнок та живопис у студії робітничої молоді в Жовтневому палаці культури м. Києва.
Відомо, що малював картини на релігійну тематику, тому його роботи майже не експонувалися, в ті роки «войовничого» атеїзму це був, звісно, «неформат». Неабиякою «плямою» в біографії Матвія Ілліча був і такий факт, як потрапляння в полон під час битви за Сталінград. На той час до такого «запису» не ставилися з розумінням і багато людських доль було зламано. Але художник сприймав таке ставлення досить спокійно, з розумінням, і особливо не переймався, продовжуючи творити і займатися в студії з обдарованою молоддю. А познайомилися митці у 1996 році на Андріївському узвозі (там знаходилася майстерня художника, де він і проживав). Матвій Ілліч запам’ятався всім як скромна, порядна людина, яка виховала цілу плеяду відомих майстрів живопису. Тільки у 1998 році він став членом Національної спілки художників України (завдяки проекції Віктора Олександровича).

Каверін Віктор Олександрович народився 11 березня 1950 року в м. Ужгород. З 1962-69 рр. навчався в Київській художній середній школі. У 1978 році закінчив Київський державний художній інститут (викладачі – С.П.Подерв’янський, Д.Д.Лідер). По закінченню навчального закладу почав активно брати участь в багатьох Міжнародних, Всесоюзних, республіканських виставках. З 1986 року – член Спілки художників СРСР. Деякий час поєднував творче життя з викладанням художніх дисциплін кафедри мистецтв Київської Академії перукарського мистецтва. Живописні твори Віктора Олександровича експонуються не тільки в Україні, а й за кордоном.
Автор пейзажів, портретів, близьких до символізму сюжетних картин на релігійні, соціально-психологічні теми. Для творчості Каверіна характерні різкі кольорові й тональні контрасти, відкриті ритми, динамічний мазок, психологізм образів.

Персональні виставки художника:

1983 – Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка;
1992 – Київ, галерея «Мистець» (разом з художницею Л.А.Левадою);
1997 – Москва, «Жовтневий реквієм», Міжнародний слов’янський фонд культури і письменності (разом з художницею Л.А.Левадою);
2000 – Київ, галерея «Мистець»;
2006 – Київ,«Чорнобиль – 20 років», Республіканський будинок художника;
2007 – Санкт-Петербург, Будинок художника (разом з художницею Л.А.Левадою);
2010 – Київ, Центральний будинок художника;
2012 – Київ, «Храмовий цикл», Галерея, 36.

На виставці представлено 32 живописні роботи двох талановитих київських художників, які розкривають свою душу глядачу і пропонують зануритися у світ ліричних пейзажів Матвія Гуляєва – «Літній вечір» (1980), «Останні лелеки» (1984), «Осінній пейзаж з Лаврою» (сер. 1970-х рр.) та відчути глибокий психологізм портретів Віктора Каверіна – «Художник Василь Красьоха» (2015), «Споглядання (2009), «Портрет художниці Лесі Левади» (2002) і т.д.

Ми завжди щиро дякуємо тим людям, меценатам, які своїм вкладом допомагають музейній спільноті розширювати палітру художніх творів у різних жанрах та видах мистецтва фондового зібрання музею. Низький Вам уклін і божого благословення на подальші добрі справи!

Леся Нестройна