Fotoinform

Символічно що саме виставкою Анатолія Шаповалова Музей мистецтв вшановує черговий день народження нашої держави, адже Анатолій Гаврилович відноситься до славетної когорти художників-патріотів, що набуває особливо важливого значення в умовах воєнного часу та палких баталій на ідеологічному фронті.

Кожна робота цього самобутнього майстра пензля – то присвята Україні, віддзеркалення її історії, традицій, автентики, душі, краси природи. Картини Шаповалова викликають почуття радості і свята, вони добрі, щирі, позитивні, як і сам митець, який набув цілком заслуженої популярності. Анатолія Гавриловича люблять і поважають колеги, які часто звертаються до нього за порадою, знаючи його почуття такту та несхильність до критиканства, шанує небайдужа до високопрофесійного образотворчого мистецтва спільнота, яка завжди з превеликим задоволенням зустрічає його нові твори, чимало з яких було презентовано свого часу і в стінах обласного художнього музею, наразі – Музею мистецтв.

Художник народився 11 січня 1949 року в селі Аджамка Кіровоградської області. У 1966 році, після закінчення школи, вступає до Одеського художнього училища імені Грекова, в майстерню Т.Єгорової. У 1968 році Анатолій був призваний до лав Радянської армії, а після мобілізації з 1970 по 1976 рік навчається у Київському державному художньому інституті, після закінчення якого отримує направлення до Кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР.
Учень майстрів реалістичного живопису Віктора Пузиркова та Анатолія Пламеницького Анатолій Шаповалов завжди залишався вірним реалістичному мистецтву, але твори художника настільки просякнуті його добротою, позитивною енергетикою та світлими почуттями, що це мимоволі надає їм певного імпресіоністичного забарвлення. Пастозна техніка митця та динамічний характер мазка створюють почуття руху та ніби роблять споглядача картини учасником дивовижного світу, відображеного на полотні.
Анатолій Гаврилович – різноплановий художник, у творчому доробку якого - тематичні картини, пейзажі, натюрморти, портрети, але його улюбленим жанром є натюрморт, соковитий і, одночасно – витончений, як віддзеркалення сільського побуту і селянського достатку та унікальний засіб звернення до улюбленої сільської тематики майстра – «людини села», як він сам себе називає. А ще зазначає, що не пише екзотику і не грається в національні орнаменти, адже для нього національне - це те, чим живуть звичайні люди.

Вагоме місце у творчості митця займає також пейзаж, але не епічний, а камерний, на якому – рідне село, ближні краєвиди, які оспівують красу нашої Степової Еллади та інших регіонів держави, адже художник так полюбляє подорожувати Україною, освідчуючись їй в любові своїми картинами! Тиха урочистість, гармонія, спокій, легкий смуток, присутність на картині домашньої худоби створюють ту іділію та релакс, до якого так прагнуть наші душі в умовах сурових буднів воєнного часу, пандемії, повної невизначеності щодо майбутнього нашої держави тощо. Міських пейзажів, на відміну від брата, у Анатолія Гавриловича небагато. Зазвичай це скромні міські куточки, виключення складає картина «Андріївський узвіз», як данина Києву, де він народився як художник.
Декілька разів Шаповалову довелося побувати в Криму, де він писав старі вулиці, мінарети, море, скелі. Коли Анатолій разом із братом Сергієм взяв участь у виставці «Крим – це Україна», влаштованій у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили з нагоди 25-ї річниці Дня Збройних сил України, місцева преса писала: «Їхні мариністичні роботи такі сильні, емоційні, що, здається, ці майстри все життя прожили в Криму і писали морські краєвиди».

У Анатолія Шаповалові немає широких тематичних полотен, оскільки характер самого художника спрямовує його до більш камерної тематики, простих і зрозумілих мотивів. Саме до таких відноситься і серія його робіт, присвячена балеринам, які в буремні 1990-ті роки, коли митець опинився без роботи та засобів до існування, допомогли йому вижити та потужно заявити про себе у мистецькому світі, оскільки мали шалений попит серед закордонних замовників. Більше того, ці милі леді стали своєрідною візитівкою майстра, за якою його одразу впізнавали на будь якій виставці. А виставкове життя художника завжди було дуже насичене – участь у чисельних обласних, всеукраїнських, міжнародних виставках, комерційних виставкових проектах, серед яких - «Art Expo New York» 2002 року. Твори митця неодноразово виставлялися також на аукціонах, у тому числі аукціоні Крісті (2006) та Київ Арт (2007). Наразі роботи Анатолія Шаповалова знаходяться в чисельних приватних колекціях Російської Федерації, України, США, Великобританії та інших країн.

Виставка «Мелодія рідного краю» презентує 37 робіт майстра, які відображають вірність художника реалістичному живопису та незмінність тематичних уподобань, завдячуючи чому відвідувач Музею мистецтв зможе побачити Україну, віддзеркалену в героїчних і трагічних сторінках її історії, портретній галереї, теплих і ліричних пейзажах, смачних натюрмортах. Справжньою окрасою виставки стали триптих «Козацька голгофа» (1991), «Автопортрет «Шістдесята весна» (2008), «Ідеаліст» (2013), «Матеріаліст» (2013), «Художник на пленері» (2015), «Сільський млин» (2012), «Осінній блюз» (2013), «Спомин про літо» (2013), «Сонячний день» (2013), «Діти сонця» (2013), «Деревій цвіте» (2015), «Золота осінь» на річці Бешці» (2018), «В моєму саду» (2018), «Березова повінь» (2019), «Блакитний ранок» (2019), «Маки» (2019), «Першоцвіти» (2020), «Натюрморт з грибами» (2013), «Натюрморт з кольоровою капустою» (2015), «Натюрморт «Великдень» (2019), «Натюрморт з рибою» (2020) та інші.
Під час відкриття виставки Анатолій Гаврилович Шаповалов передав до фондів музею триптих «Козацька Голгофа».

Олег Юрченко  

читайте також:  У Кропивницькому до Дня Незалежності України змагалися спецпризначенці (ФОТО)