Fotoinform

Одразу необхідно зазначити потенціальним критикам подібної екзотики, що такі виставки мають не тільки величезне пізнавальне значення, а й служать для нас, українців, яскравим прикладом того, як треба зберігати і шанувати свої національні традиції та мистецькі здобутки, активно пропагуючи їх за межами своєї батьківщини.

Тим більше, що японський театр кабукі – явище, без перебільшень, вражаюче. Його історія починається 1603 року, коли владу в країні захоплює клан Токугава і в історії Японії починається так званий період Едо. Спочатку в театрі грали як чоловіки так і жінки (зокрема – куртизанки!), але після спеціального закону 1629 року брати участь у виставах дозволили тільки дорослим чоловікам. Саме тоді з’явилась особлива акторська каста, яка спеціалізувалась виключно на виконанні жіночих ролей. Чисельні спроби у подальшому повернути жінок до театру виявилися невдалими, адже японській консерватизм – явище загальновідоме. І доказом тому є зокрема той факт, що популярність театру кабукі в сучасній Японії тільки зростає і його вистави регулярно проходять у Національному театрі в Токіо.
Сама назва, що походить від слова «відхилятися», підкреслює надзвичайний характер театру та його здатність шокувати. І дійсно, багатогранне поєднання музики, танцю та пантоміми у стилізованій манері, оригінальна постановка, екзотичні костюми та особливий театральний макіяж завжди справляли неабияке враження на галасливий натовп фанатів, що просто обожнюють своїх кумирів. Актори театру кабукі традиційно мають величезний вплив на моду та стиль поведінки у суспільстві. Їх імена відомі навіть тим, кого важко назвати театралом. Тому й не дивно, що одним із проявів шаленої любові японців до акторів театру кабукі стало те, що останнім було присвячено окремий жанр гравюри - укійо-е.

Ця школа японської гравюри склалася ще у ХVII столітті на перехресті стародавніх традицій національного мистецтва та естетичних смаків нової соціальної групи, яка з’явилась внаслідок народження та розвитку міст. Майстри цієї школи звертались у своїй творчості до краси простої буденності, оточуючого середовища, звичайних людських почуттів, жіночої вроди, окремих свят, до яких сміливо можна віднести і театральне дійство. Часто в своїх роботах гравери втілювали образи рідної батьківщини або присвячували їх своїм співвітчизникам - мешканцям міст, красивим жінкам, акторам, борцям сумо. Популярності та масовому поширенню гравюр сприяли їх дешевизна, як запорука доступності цього твору мистецтва. До того ж специфіка техніки та матеріалів дозволяла зробити гравюру площинною, декоративною та орнаментованою, що цілковито відповідало традиційному японському мистецтву.

Презентація в стінах обласного художнього музею дивовижної виставки японської гравюри «Світ кабукі» стала можливою завдяки тому, що в 1997 році Посольство Японії в Україні зробило нашій країні по справжньому безцінний подарунок, передавши до Національного художнього музею України колекцію творів укійо-е. За угодою з японською стороною частина робіт в 1998-1999 роках потрапила до Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Полтавського художнього музею та Севастопольського художнього музею. Але навіть після цього в Національному художньому музеї України залишилось 167 творів майстрів школи Утагава – основної школи майстрів укійо-е в Японії ХІХ століття, до якої належало декілька десятків майстрів, найвідомішими з яких стали Утагава Хіросіге (1797-1858), Утагава Кунісада (1786-1865), Утагава Кунійосі (1798-1861). Як бачимо, вихованці цієї школи обов’язково додавали до свого імені прізвище її засновника – Утагави Тойохару (1735-1814).

Зазначимо, що зі світом японського мистецтва гості та жителі нашого міста мали змогу ще ознайомитися у вересні 2008 року (виставка «Японська каліграфія») та у січні 2009 року (виставка «Японська гравюра ХІХ ст.»). Ці виставки із фондового зібрання Національного художнього музею також були презентовані в стінах Кіровоградського обласного художнього музею.

На виставці «Світ кабукі», презентовано 70 гравюр майстрів школи Утагава, які дають нам можливість насолодитися високопрофесійними творами японських граверів, а ще – хоча б частково відкрити для себе досить закриту і до кінця так і не розгадану Японію, спробувати осягнути її глибинні національно-мистецькі традиції, зрозуміти специфіку японського світобачення, філософії тощо.
Левова частка робіт виставки належить Утагаві Кунійосі (1798-1861), якого до сих пір вважають одним з найкращих майстрів, що працював над образами акторів театру кабукі та останнім великим майстром укійо-е. Серед його учнів - Утагава Куніясу (1794-1832), творів якого на сьогодні залишилось досить мало та Утагава Йосііку (1833-1904), який прославився не тільки як майстер, а й як відомий карикатурист, що працював у перших газетах періоду Мейдзі (1868-1912), доречи - унікальної в історії Японії епохи, що перетворила відсталу аграрну країну в одного із світових лідерів.

На виставці також представлені роботи Утагави Кунісади (1786-1865) - найбільш плідного та фінансово успішного художника школи Утагава, а також його учня – Тойохари Кунітіки (1835-1900). Доречи, останній – єдиний із представників школи, якій не взяв собі ім’я її засновника, оскільки спочатку навчався в іншого майстра – Тойохари Тіканобу і, згідно японської традиції, взяв собі його ім’я.

Органічною складовою виставки став також цікавий ілюстративно-інформаційний матеріал, який доповнює атмосферу східної екзотики, зокрема –альбоми «Сучасна японська каліграфія», передані у 2008 році Національним художнім музеєм України з нагоди відкриття в обласному художньому музеї виставки «Японська каліграфія».

Таким чином виставка «Світ кабукі», яка, доречи, відкривалася окрім Києва, у Чернігові, Львові, Херсоні, презентує дві важливі складові японської культури, які дуже органічно переплелися, збагачуючи та підживлюючи один одного, оскільки мистецький стиль та образи японської гравюри сформувалися під впливом естетики та ідей театру кабукі. Тому на гравюрах ми бачимо не конкретних людей, а скоріше - театральне амплуа актора, обличчя акторів схожі на театральні маски, а їх пози та жести досить умовні. Схожості гравюри з театром додає і те, що як і на театральній сцені простір у гравюри чітко розмежований, а всі фігури та предмети другого плану дуже нагадують театральну декорацію. Ще одна специфіка японської гравюри полягає в тому, що всі зображені на ній елементи, будь то людина, рослина, певний орнамент тощо, створюють цілковиту гармонію, що також є дуже символічним, адже саме досягнення гармонії, в першу чергу – в душі та думках, лежить в основі японського світобачення, філософії життя, психології, культури тощо.

Окремим блоком експозиції представлені фото світлини з японською тематикою, авторське право на які має Посольство Японії в Україні. Цей фото проект, який впроваджений за сприяння департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської облдержадміністрації знайомить українців з культурою, традиціями та історією Японії та продовжить низку заходів з відзначення Року Японії в Україні.

З відкриттям унікальної виставки присутніх привітав заступник директора департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації Вадим Колос, який наголосив на тому, що «Світ кабукі» став своєрідним підсумком відзначення Року Японії в Україні, а своїми знаннями щодо загадкової країни, «де сходить сонце» залюбки поділився кандидат історичних наук, доцент кафедри Всесвітньої історії Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Олександр Ковальков.

Атмосферу японської екзотики та неповторності з елементами костюмованого театралізованого дійства створили учениці Кіровоградського професійного ліцею сфери послуг, а музична хореографічна композиція «Східне віяло» у виконанні солісток хореографічного ансамблю «Флоренс» Кіровоградської музичної школи № 4 під керівництвом Валентина Кончакова стала справжнім мистецьким подарунком для відвідувачів, що викликав шквал позитивних емоцій. Апофеозом свята став неймовірний показовий виступ вихованців секції айкідо під керівництвом тренера, майстра айкідо айкікай 4-го дану, Почесного президента Кіровоградської обласної федерації айкідо айкікай Валерія Стахніка, який вразив присутніх не тільки прийомами боротьби, а й цікавою супроводжувальною розповіддю про специфіку японського бойового мистецтва.

Олег Юрченко