Fotoinform

Кожен її день починається з подолання нестерпного болю, але з бажанням жити далі й малювати і творити. Коли дивишся на цю маленьку, усміхнену, з дитячими наївними очима й змучену життям жінку, то дивуєшся силі духу, фантастичної працьовитості й впертості, яка може слугувати прикладом для багатьох із нас. ЇЇ називають глибинно народною художницею, самоукою, українським Ван Гогом, посестрою Марії Приймаченко. 

Надія Іванівна Падурська народилась 26 квітня 1943 року у смт Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області. В 5-ти річному віці отримала травму хребта, впавши з дерева. З тих пір хвороба і самотність прив’язали її до домівки та милиць. Перемагаючи свій біль юна Надійка все-таки ходила до школи, успішно навчалася, виспівувала пісні та постійно малювала. Після закінчення школи працювала художником-оформлювачем у місцевому кінотеатрі «Мир», малюючи різноманітні оголошення та афіші. Незважаючи на всі життєві негаразди навчалася в Московському заочному університеті народного мистецтва. У 80-тих роках доля звела її з професійним художником Володимиром Плітіним, який надав безліч порад і побільше працювати олійними фарбами. Так і почалося професійне зростання молодої художниці. Після першого показу її творів на обласній виставці частина з них відразу ж була відібрана на республіканський вернісаж, який відбувся 1987 року в м. Києві в рамках роботи ІІ Всесоюзного фестивалю самодіяльного і народного мистецтва. Декілька робіт були відзначені членами журі, а ще – нагородження медаллю (зберігається у фондовому зібранні Добровеличківського районного краєзнавчого музею).

Перша персональна виставка Надії Падурської була відкрита у Кіровоградському художньому салоні у 1989 році й викликала зацікавленість у шанувальників мистецтва. Потім твори художниці були представлені й у Києві, і на Кіровоградщині.

Творчість Надії Іванівни співзвучна із творчістю Катерини Білокур – відомої української художниці, майстра народного декоративного живопису, представниці «наївного мистецтва». Надія Іванівна навіть намалювала портрет художниці. Коли до її рук потрапив альбом творів Катерини Білокур, то Надія Іванівна відчула справжнє свято квітів: ніби живі вони виростали на сторінках книги. Відтоді і сама Надія почала пильно придивлятися до кожного стебельця, квіточки, і ще більше хотіла так малювати. Ця подія стала вагомим поштовхом до творчості. У 1993 році в Яготинському державному історичному музеї була відкрита виставка робіт Надії Падурської.

Про феномен художниці з маленького містечка Помічна почали багато писати і говорити. У 2002 році вона була нагороджена подякою Київського міського педагогічного коледжу. У цьому ж коледжі створена галерея мистецтв, започаткована роботою Надії.
У своїх полотнах художниця живе, страждає, вірить, мріє… Вражає випромінювання любові до квітучої української природи, святковість і незгасаючий оптимізм. Про її творчість кажуть, що ці роботи неординарні за технікою виконання і за безмежною щирістю, з якою вона ділиться своїм світобаченням. Природа у роботах Падурської подана у своєрідній інтерпретації, через картини з нами наче говорить оточуюче, минуле, природа, життя: «Я малюю квіти і трави … Радійте, що ви є на цьому світі! Бережіть все, що оточує вас, бо то є теж жива природа. Не дайте загинути Природі, земля прекрасна, але вона беззахисна…».

У Добровеличківському районному краєзнавчому музеї знаходиться 49 живописних творів художниці, фотоальбом, малюнки та ескізи, подяки, дипломи та інші нагороди, зберігається і відеофільм журналістки Людмили Ніколаєвської «Храм добра Надії Падурської». Також у музеї були відкриті дві персональні виставки - «Моє мистецтво тобі, Україно!» (2004) та «Бережи іскру Божу» (2005).
Обділена здоров’ям, але щедро обдарована талантами Надія Іванівна має гарний голос, змалку закохана в українську пісню, пише вірші. Її поезія увійшла до збірки віршів та пісень поетес та композиторів Кіровоградщини «Зоря материнства» (2005).
Роботи Надії Падурської знаходяться не лише в музейних збірках України, а й у приватних колекціях, в тому числі США, Японії, Німеччині, Нідерландах.

В квітні 2015 року, за ініціативи Віти Атаманчук, в стінах музею спільно з обласною універсальною науковою бібліотекою імені Д. Чижевського було відкрито першу персональну виставку творів пані Надії «На своїх полотнах я вільна, як Бог…», на якій представлені більше 80-ти живописних та графічних робіт з фондового зібрання Добровеличківського районного краєзнавчого музею, Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д.І. Чижевського, надані з приватних колекцій Юрія Любовича, Володимира Нагорного, Віти Атаманчук, Наталії Агапєєвої, Валентини Кондратенко - Працун та ін. Також було презентовано на широкий загал альбом видавництва «Імекс» - «Надія Падурська. Любов до життя». Виставка мала величезний успіх і вразила відвідувачів музею особливістю живописної мови художниці. Адже колись, у далекі 70-ті роки молода Надія з Помічної мріяла, що колись хоча би одна картина експонувалася в художньому музеї…

На даний час у фондовому зібранні музею зберігається 97 творів самобутньої художниці, які були особисто передані пані Надією протягом декількох останніх років (до неї виїздив «творчий десант» наукових співробітників) та подаровані Вітою Атаманчук, Світланою Ушаковою й Тетяною Ружанською. Наразі фонди музею поповнили ще 9 творів художниці, які вона передала до музею в день свого народження - 26 квітня 2018 року.

На цьогорічній ювілейній виставці представлено 56 робіт, в яких єдиним буянням життя, поетизовано, у фантастичному кольоровому плетиві поєднані українські рослини й квіти, домашні тварини і звичайно, люди-трудівники, які своєю невтомною працею роблять наш світ гарнішим і щедрішим. Мальований світ Надії Падурської зовсім не такий простий, як здається – драматичність творів передається через оригінальний художній стиль, який бентежить серце, зачіпає за всі струни людської душі. Кожна з її картин навіює нам якісь спогади, бажання, роздуми і говорить про те, що треба брати від життя все, переборювати будь-які труднощі, щиро радіти й цінувати те, що маємо.

З 2008 року Надія Іванівна проживає у пансіонаті для ветеранів війни та праці з геріатричним відділенням у смт Власівка Світловодського району. Незважаючи на всі перепони, вона вперто крокує по життю і щиро радіє кожній його миті. Головним у своєму житті вона вважає служіння мистецтву, сповна віддаючи йому душу…. « Я перекреслюю всі цінності цього принадного світу й вихлюпую на біле тло своє горе, всі мої нестерпні дні й ночі. Мазок за мазком, рисочка і кружечок, і знову – мазок, мазок. Як цеглинки – один до одного: я збудую свій Дім Любові, де не буде незгод і непорозуміння, не буде зради і втрат. В моєму домі не буде гордості, заздрощів і всякої неправди» – так говорить про свою творчість талановита художниця з ім’ям Надія.
У день народження мисткині співробітники музею відвідали Надію Іванівну та передали їй вітання від усього колективу. Також було зроблено запис відео звернення художниці до всіх шанувальників її творчості, який дуже зворушливо прозвучав на відкритті персональної виставки мисткині.

Нехай береже Вас Господь Бог, зігрівають добром і теплом, любов’ю всі, хто поряд з вами, здоров’я міцного й творчого горіння.
З ювілеєм, шановна Надія Іванівна!

Леся Нестройна