Fotoinform

Народився Микола Бондаренко 2 січня 1914 року в селі Картушине Луганської області. Там минуло його дитинство, тато не повернувся з війни, тому його виховувала мама.

Прагнення малювати, творити прекрасне підштовхнуло юнака після закінчення школи в 1931 році вступити до Київського художнього інституту. Та не судилося завершити навчання. Через хворобу матері та тяжке матеріальне становище вже у 1934 році довелося піти з інституту. Не дивно, адже в цей період в Україні лютував голод. Труднощі не зупиняли на шляху до мрії майбутнього митця – продовжив навчання з 1939 по 1940 роки в Одеському художньому училищі імені Б. М. Грекова. Проте знову доля розпорядилася інакше – в роки Другої Світової війни М. Бондаренко призваний до армії, пройшов навчання, став офіцером контррозвідки (СМЕРШ) та був учасником визволення нашого рідного міста. 

В роки війни цікавиться мистецтвом, живе ним, багато працює над собою. В своєму щоденнику він описує зустріч із дружиною відомого художника Склярова в селі Зелений Колодець у вересні 1943 року: «Сільська хата обвішана оригіналами Рєпіна, Склярова… Переглянув декілька етюдів Склярова, написаних маслом… Деякі етюди мені особливо сподобались і я вирішив придбати їх за всяку ціну». Весь час намагався вирватися зі служби щоб не згубити свій талант. Нарешті в 1946 році його відпустили. З того часу він жив та творив для нашого міста. Був членом спілки художників України працював у редакції газети «Кіровоградська правда».

Постать митця особливо цікава тим, що його творчість являється віддзеркаленням важливих історичних подій, зламу цілих епох. Адже мистецтво першим реагує на гострі зміни в суспільстві. Подекуди всю картину трагічних подій минулого сучасникам вдається відчути через сприйняття образів, художніх композицій та кольорового навантаження, саме завдяки творчості художників.

Людина-загадка, що пензлем наносила важливі розчерки історії на полотно, маневруючи та підлаштовуючись під час. Самого автора робіт життя постійно випробовувало - народився у роки Першої Світової війни, пройшов через Голодомор 1932-1933 років, Другу Світову війну, повоєнний час та став свідком відродження України, створення незалежної української державності.

Трансформацій зазнало і його мистецтво. Спочатку він творив у кращих традиціях соцреалізму – писав портрети сучасників, пейзажі, тематичні, батальні твори. Особливо йому близька була тематика другої Світової війни, адже він пройшов через її пекло. Бачив страх і ницість командування, руйнування сіл і міст, покинуті тіла загиблих – про це таємно писав у своєму фронтовому щоденнику. На початку 1990-х років у своїх роботах він звертається до історичної тематики української державності та етномотивів, виливає через мистецтво свою любов до України, яку раніше міг проявляти лише в пейзажах оспівуючи мальовничі простори українських земель.
Завдяки художнику та його дружині Ользі Іванівні, а також приватним особам, фондове зібрання Кіровоградського обласного художнього музею зберігає понад сто робіт Миколи Бондаренка.

Експозиція «На зламі епох» являє собою ілюстрацію мистецького шляху художника. Тут представлено пейзажі степової України серед яких зростав та жив Микола Гнатович - «Шлях через с. Красносілля» (1974), «Вівсяне поле» (1975), «Тополі» (1985), «Вечоріє» (1989), «Зарослий ставок в Онуфріївському заповіднику» (1993). Напередодні, наше місто відзначало день визволення від нациських загарбників – картина «Визволення міста Кіровограда» (1954) розповідає як це було. Особливе місце в експозиції займають роботи із зображенням рідних митця - «Портрет дружини Ольги» (1960) та «Портрет сина Володимира за книгою». Поряд з портретом коханої відвідувач може споглядати самого Миколу Бондаренка написаного колегою, народним художником України Михайлом Надєждіним «Портрет М. Г. Бондаренка» (1974). Доповнюють експозицію яскраві професійні образи того часу «Рибалка» (1988), «Портрет доярки Галі Гармаш» (1974), «Агрономи» (1987), тощо.

Перечитуючи фронтовий щоденник М. Бондаренка вкотре переконуюсь в його щирій любові до України, яку вдалося зберегти в нелегкі часи та пронести довжиною в життя дочекавшись незалежної української держави. Своєрідною одою цієї події стало написання цілого ряду робіт – «Смерть Івана Мазепи» (1992), «Козацька засідка» (1995), «Ще не вмерла Україна» (1993, представлена в постійній експозиції). Доповнюють виставку документальні та друковані матеріали.

Покинув цей світ Микола Гнатович Бондаренко 31 серпня 1999 року, залишивши за собою творчу спадщину, що відображає злам епох, злети і падіння, історичні події очевидцем яких був талановитий митець, що вперто йшов до своєї цілі – не згубити мистецький талант - віддушену того непростого часу.

Анна Недлінська