Fotoinform

Виставка стала продовженням чудової традиції віддзеркалювати системну роботу музею з поповнення своєї скарбниці за пройдешній рік, але цього разу вона має особливо важливе значення і специфічні риси, адже представляється широкому загалу в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, коли ворог ставить за мету повну ліквідацію української державності, геноцид українського народу та знищення його культурно-мистецького надбання, як ґрунтовної основи національної ідентифікації.

В такій ситуації кожна виставка та інші мистецькі заходи, які відбуваються в Музеї мистецтв, є красномовним показником того, що попри всі негаразди і важкі випробування, він продовжує виконувати покладені на нього завдання, перебуваючи на передовій сучасного ідеологічно-культурного фронту.

Одним з таких важливих напрямків роботи залишається популяризація мистецьких творів, що стали новітньою складовою фондового зібрання музею та наглядно ілюструють високий професіоналізм і багатогранність таланту своїх авторів, дивовижну культуру і автентичність української нації. Це сприяє художньо-естетичному вихованню особистості і є засобом звернення до духовних джерел нашого народу та вагомим чинником національно-патріотичного виховання, значення якого в часи новітньої російсько-української війни переоцінити важко.

Ще один суттєвий морально-виховний аспект таких виставок полягає в тому, що передані до музею предмети є показником небайдужості, національної свідомості і розуміння музейної проблематики з боку конкретних людей і організацій, та, нехай це звучить пафосно – перемоги духовного над матеріальним.
Необхідно також зазначити, що подібного роду виставки завжди викликають підвищену зацікавленість, оскільки несуть в собі елемент несподіванки, загадки та мають різноплановий характер, адже представляють на суд глядача зразки різних мистецьких спрямувань – живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва тощо.

Презентація виставки «Мистецькі здобутки воєнного часу» стала можливою завдяки переформатуванню роботи Музею мистецтв в умовах війни, активній виставковій та мистецько-презентаційній діяльності, систематичній і плідній співпраці з художниками та членами їх родин, різноманітними організаціями, митницею, небайдужими громадянами, активізації роботи з молодими майстрами пензля та митцями із категорії внутрішньо переміщених осіб.

За рахунок вище перелічених чинників, навіть в умовах переміщення базової колекції, фондове зібрання музею поповнилось чисельними творами образотворчого мистецтва Юрія Вінтенка (1955 р.н.) «Весняний день» (1992), Фелікса Полонського (1941-2022) «Фантасмагорія» (1991), «Взимку» (1993),
«Сумна пора» (2001), «Двуликий Янус» (2008), «Триптих «Моя Україна. Україночка» (2010), «Пленер (заслужений художник України Сергій Шаповалов)» (2010), Анатолія Янєва (1945 р.н.) «Скрипка» (2015), Віталія Колесніченка (1933-2015) «Осіння прогулянка» (2007), Сергія Філімонова (1922-2006) «Малюнок. Чоловічий портрет» (ІІ пол. ХХ ст.), «Квіти» (ІІ пол. ХХ ст.), «Літній краєвид» (ІІ пол. ХХ ст.), Віктора Магдаченка (1942 р.н.) «Натюрморт з гарбузами» (1992), Надії Падурської (1943 р.н.) «Малюнок. Хазяйка вмерла, а вони залишились» (2021), «Малюнок. Вперед до Перемоги! Живи Україно» (2022).

Свій внесок у поповнення музейної скарбниці вкотре зробили яскраві представники творчої спільноти нашого краю - власник приватної галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов та маестро Юрій Любович. Харизматичній особистості останнього присвятив, зокрема, свою роботу художник Василь Корчовий (1962 р.н.) «Малюнок. Портрет Юрія Любовича (2014).
Наслідком довготривалої і плідної співпраці музею з одеськими художниками стала передача Одеською обласною організацією Національної спілки художників України роботи Лариси Єрмак-Долгової (1971 р.н.) «Малюнок. Жовтень у Кропивницькому» (2022).

Одним із джерел поповнення фондового зібрання Музею мистецтв став також проведений в його стінах Благодійний Аукціон на підтримку ЗСУ «Разом до Перемоги!», який, окрім всього іншого, став наглядною демонстрацією того, що музей не збирається відмовлятися від звичних і вкрай необхідних напрямків своєї роботи навіть в умовах війни. Завдячуючи цьому складовою музейної скарбниці стали робота Володимира Федорова (1920-1986) «Місток» (1980-ті роки), Бориса Вінтенка (1927-2002) «Троянди» (1968), Володимира Кир’янова (1951-2017) «Без назви» (2008), Андрія Хвороста (1968 р.н.) «Подруги» (2017), Олександра Охапкіна (1962 р.н.), «Погляд» (початок ХХІ століття), Романа Ткаченка (1995 р.н.) «По дорозі додому» (2019).

Війна внесла суттєві корективи в життя всієї країни, зокрема і роботу музейних закладів. Поява такої категорії людей як внутрішньо переміщені особи (ВПО) стала з одного боку дуже яскравою трагічною сторінкою сучасної історії, але в той же час відкрила для музею широкі перспективи щодо налагодження співпраці із творчими представниками цієї спільноти. Саме тому складовою презентованої виставки стали виконана із дерева декоративна таріль «Пара» (2022) переселенців із Харкова Юрія Богмата (1966 р.н.) і Інни Бибич (1958 р.н.) та роботи «Летить час. Музей мистецтв» (2022) і «Корифей Марко» уродженця Донеччини, художника-мураліста Олександра Брітцева (1984 р.н.), автора двох муралів у Кропивницькому - «Україна – це свобода» і «Корифей Марко» (2022). А виставка художніх творів подружжя Олексанра Брітцева та Неллі Кірман «Зоряний шлях» стала справжньою подією в мистецькому житті нашого міста і користується попитом до сих пір.
Не можна в цьому ключі не згадати також діючий вже тривалий час в музеї експозиційний блок тканих виробів «Біля тину», створений руками переселенок під керівництвом заслуженої майстрині народної творчості України Олександри Пренко (1966 р.н.) в перші місяці повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.

Виставка наглядно демонструє різнобарв’я технік презентованих творів, а також самобутній і автентичний колорит української народності завдячуючи таким роботам, як виконаний у дивовижній техніці гратографії і дещо містичній гоголівській манері твір Вадима Медяника (1957 р.н.) «Листопад 17-го» (2018) із зображенням приміщення готелю «Пассаж» (наразі – Музей мистецтв) сторічної давнини, авторська декоративна композиція-диптих на дереві «Так ніхто не кохав» (2022) художника-реставратора, майстрині Анни Татарової (1995 р.н.), ґердан обереговий «Алатир» (2022), виконаний у техніці бісероплетіння майстринею Галиною Неділько (1949 р.н.), ступа з товкачем (різьблення по каменю, 1950-60-і роки), керамічне барильце (ІІ пол. ХХ ст.) та керамічний свічник «Башта» (сер. ХХ ст.), «Косівська ваза» (сер. ХХ ст.), Колоритним експонатом виставки стали також електричний самовар (1975), що належав заслуженому художнику України і палкому українофілу Феліксу Полонському (1941-2022) та скляна пляшка «Коник» (ХХ ст.), передана до музею нашим давнім другом і партнером Вікторією Талашкевич. Особливі емоції викликають керамічні твори майстрині Ольги Мельстер (1991-2022), яка загинула разом з чоловіком під час найбільш гарячої фази боїв з російськими окупантами за Сєвєродонецьк в червні минулого року. Вражає її кваліфікаційна робота – триптих «Плин часу», яка в оригінальній хвилястій манері, що нагадує творчість Сальвадора Далі, передає дивовижну архітектуру старих будівель міста, зокрема – Музею мистецтв.

Окремим тематичним блоком виставки стали монети і медалі із колекції медальєра В’ячеслава Попова (1937 р.н.) - керамічна медаль «Виставка у Львові 2007», настільна медаль «Маркіян Шашкевич 1811-1843», пам’ятна медаль «Меморіал А.І.Куїнджі. Маріуполь 2016», монета номіналом 2 LATE (Латвія, 1926 рік).

Традиційно частина відповідних предметів (8 монет і 1 кулон) були отримані внаслідок тривалої і плідної співпраці з українськими митницями, в даному випадку – Одеською митницею Держмитниці України і відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів). Серед переданих монет - «Емденський гульден (флорин) – 28 стуберів» (Німеччина, 1637-1957 роки) та «20 копеек» (Російська імперія, 1910 рік).

Цікавою складовою виставки стали також експонати постійно діючої в музеї експозиції «Філателія воєнного часу», яка з притаманним українцям почуттям гумору віддзеркалює події новітньої російсько-української війни та презентує окремий напрямок мистецтва, що став невід’ємною складовою сучасного інформаційно-ідеологічного фронту.

Підводячи підсумок, можна сказати наступне - значення подібних виставок переоцінити важко, оскільки вони не тільки знайомлять глядача з чудовими творами мистецтва, а й презентують окремий і дуже важливий напрямок роботи музею, що сприяє розумінню специфіки музейної діяльності та сурової школи виживання музейних закладів в умовах війни.

 Олег Юрченко