Fotoinform

Презентація персональних, в тому числі - ювілейних виставок художників-земляків є наглядною ілюстрацією системної і плідної роботи Музею мистецтв з популяризації творчості славетних майстрів пензля нашої Степової Еллади. По перше, це чергова можливість продемонструвати, що кропивницькі художники в плані професіоналізму не поступаються київським, харківським, одеським та іншим представникам творчої еліти великих мегаполісів, що дає нам додатковий привід для гордості. Тобто окрім культурно-естетичного виховання населення такі виставки сприяють патріотичному вихованню, що особливо важливо по відношенню до молоді, якій розбудовувати нову європейську Україну.

Особливо цінними в умовах сьогоденних реалій є зразки образотворчого мистецтва, які підпадають під визначення «Позитивний живопис». Це повною мірою відноситься до героя ювілейної виставки Степана Ніколенка, твори якого випромінюють любов до життя, природи, людей, заряджають позитивним сприйняттям світу та створюють відповідний настрій. Адже творче кредо художника: «Треба зображати оптимізм, радість, щоб люди вірили в добро, любили людей і світ». Чи варто казати наскільки це важливо, коли люди живучі в державі, яка тільки намагається стати на ноги, постійно відчувають психологічний тиск і стрес від повсякденних проблем, пандемії, загрози повномасштабного військового вторгнення тощо.

Степан Ніколенко народився 19 квітня 1941 року на теренах радянської Кіровоградщини, в місті Олександрії, яке подарувало нашому краю і всьому світу унікальне мистецьке сузір’я, видатних науковців та успішних політичних діячів. Вже з дитинства він захопився малюванням, відвідуючи відповідний гурток при міському Палаці піонерів. Тому природно, що після служби в армії у 1964 році поступає на художньо-графічний факультет Краснодарського державного педагогічного інституту, який закінчує у 1968 році. З цього часу розпочинається педагогічна кар’єра митця, який після отримання диплому залишається викладати в інституті на кафедрі рисунка, одночасно працюючи викладачем композиції Краснодарського художнього училища.
У 1972 році Степан Ніколенко повертається до рідного міста та продовжує педагогічну діяльність. Протягом року працює викладачем наочної агітації Олександрійського культурно-просвітнього училища, а у 1973 році приймає пропозицію очолити новостворену Олександрійську дитячу художню школу, ставши фактично її фундатором і незмінним керівником аж до 2012 року та давши путівку у життя цілій плеяді професійних митців, чимало з яких також стали знаними викладачами.
Сам Степан Федорович тривалий час успішно поєднує роботу викладача Олександрійського училища культури з творчою роботою. Починаючи з 1968 року він є постійним учасником чисельних виставок різного рівня, організатором багатьох персональних виставок, три з яких були презентовані в Кіровоградському обласному художньому музеї (наразі – Музеї мистецтв) з нагоди 65-річного, 70-річного та 75-річного ювілеїв художника. Його картини також часто ставали складовою тематичних виставок нашого музею.
Степан Ніколенко – унікальний художник, вдумливий та емоційний одночасно, з широким спектром творчих напрямків (живопис, графіка, скульптура, металопластика, геральдика) та різноманітністю технік (акварель, сангіна, звичайний графітний олівець). Він працює у жанрах пейзажу, портрету, натюрморту, надаючи перевагу реалістичній манері з використанням елементів імпресіонізму. Для своїх пейзажів Степан Федорович зазвичай обирає сільський або приміський мотиви, які є наглядною ілюстрації гармонійного співіснування природи та людини, доповнені особистими роздумами художника над вічними питаннями людського життя. У своїх жанрових творах та портретних композиціях митець часто порушує закони часу та використовує мову символів, що створює своєрідну унікальність його робіт, дивлячись на які, зразу вгадуєш їх автора.
Активний, наполегливий, налаштований на щоденне самовдосконалення художник є постійним учасником різноманітних мистецьких акцій. Так, зокрема, у серпні 2006 року він взяв участь у мистецькій акції-пленері «Кіровоградщина – очима художників» в Олександрійському районі, присвяченій 15-й річниці незалежності України, у 2011 році разом із учнями був учасником Весняного пленеру у Дендропарку. Тричі був учасником Великоднього Благодійного Аукціону.
Приємно, що високопрофесійна, позитивна і життєстверджуюча творчість митця отримала широке коло своїх шанувальників та офіційне визнання. Так у 2012 році йому було вручено обласну премію у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна, і що дуже символічно – саме у номінації «Національна традиція».

Великою мірою творчий запал Степана Ніколенка був реалізований безпосередньо в його рідній Олександрії, якій пощастило стати об’єктом активної виставкової діяльності майстра. На окрему повагу заслуговує і той факт, що художник став автором сучасного герба та прапора міста Олександрії. Спільно з ще одним викладачем художньої школи Олександром Охапкіним Степан Федорович виконав живописні панно та дерев’яні і металопластикові композиції для приміщення дитячої бібліотеки імені Юрія Гагаріна, написав ікони і панно для Покровської церкви та церкви святих Анастасії і Федора у місті Олександрії, а також - ікони та панно для церкви Петра і Павла у місті Кіровограді (сучасний Кропивницький). Він також є автором декоративно-монументального панно на Будинку культури шахти «Світлопільська». Тож отримання у 2008 році звання Почесного громадянина міста Олександрії стало логічною подією і заслуженою нагородою митцю за його служіння своїй малій батьківщині.

На сьогодні роботи художника зберігаються та презентуються в КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради», в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна міста Кропивницький, Олександрійському краєзнавчому музеї імені Антоніни Худякової, у приватних колекціях Україні, Російської Федерації, Польщі, Німеччини, Франції, Англії, Алжирі, Венесуелі, США. Чудова географія, яка красномовніша за будь які епітети!

Четверта персональна виставка Степана Ніколенка у стінах нашого музею з красномовною назвою «Мистецтво жити на позитиві» презентує твори майстра з фондових зібрань двох музеїв - Музею мистецтв та художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна, що є чудовим зразком творчої співпраці, яка дарує відвідувачу естетичну насолоду від просякнутих позитивною енергетикою і життєлюбством художника пейзажів, портретів, натюрмортів (в тому чилі пасхальних, що особливо актуально напередодні Великодня) та здійснює своєрідну мандрівку у дивовижний мистецький світ людини, яка, не дивлячись на свій поважний вік, не втомлюється жити на позитиві, заряджуючи ним усіх оточуючих.

Олег Юрченко