Fotoinform

Це стосується і його прихованого українофільства в ранніх творах радянського періоду, що оспівують українську природу, село, побут тощо, а особливо – картин часів незалежної України, що стали чудовою присвятою молодій державі та зверненням до її історичних сторінок, зокрема – часів козаччини, адже козаки – стержень і гордість української нації. У фондовому зібранні музею мистецтв зберігається чимала колекція робіт, які активно презентувалися, як в постійній експозиції так і на різноманітних тематичних виставках. Але сьогодні хотілося зробити акцент на роботах, які є чудовою образотворчою присвятою Україні та зверненням до її героїчної історії, що є дуже актуальним в умовах новітньої російсько-української війни та необхідності патріотичної складової усіх напрямків мистецтва. Саме до таких відносяться презентовані твори «Ще не вмерла Україна» (1993), «Українська мадонна», «Легенда», «Козацька засідка» (1994-1995), «Смерть гетьмана Мазепи» (1992). Це і є довгоочікуваний український, а не російсько-радянський контекст вітчизняної історії.

Микола Гнатович Бондаренко народився 2 січня 1914 року в селі Картушене на Луганщині. Мистецьку освіту здобував у Київському художньому інституті та Одеському державному художньому училищі імені М. Грекова. Працював художником у редакціях газет «Вперед» м. Ровеньки (1934-1939), «Кіровоградська правда» м. Кіровоград (1951-1954). Учасник Другої Світової війни, офіцер органів Державної безпеки, учасник визволення міста Кіровограда (нині Кропивницький), в якому з 1946 року жив і працював. Був художником Кіровоградського товариства художників, працював в Кіровоградських художньо-виробничих майстернях художнього фонду УРСР. З 1980 року - член Спілки художників Української РСР.

Активно займався громадською діяльністю: був членом правління Одеської організації Спілки художників України. Прихильник соціалістичного реалізму.

Працював в жанрі станкового живопису, писав тематичні картини, портрети сучасників, пейзажі, батальні сцени. Віддзеркалював в рамках радянської ідеології жертовну боротьбу народу з нацистськими загарбниками, застерігав від ядерної загрози.

В часи незалежності художник звернувся до сюжетів, присвячених історії нашої держави. Серед таких творів – «Смерть гетьмана Мазепи» (1992), «Козацька засідка» (1994-1995), «Останні вірші Кобзаря» (1989). Створив цикл робіт, що оспівують незалежність нашої держави - «Ще не вмерла Україна» (1993) та ін. Пішов з життя Микола Гнатович в 1999 році, залишивши після себе велику творчу спадщину.

Олег Юрченко