Fotoinform

Здавалося б, легка повість, трохи з нотками містики. Але Валерій Павлович піднімає важливі теми.

Тут йдеться і про голодомор, під час якого більшу частину населення села було знищено. І журавлинці (жителі села Журавлі) намагалися врятувати не лише свої життя, а й відновити село. Щоб знову була школа, ФАП, крамниця зі свіжою продукцією. Аби там вирувало життя.

Автор у презентованій книзі показує, наскільки важливою у громаді є газета. Адже селяни зверталися по допомогу до різних інстанцій, але в районній газеті не лише відреагували на скаргу, а й прийшли на допомогу. І коли читаєш про редакційні справи, то і сам мимоволі опиняєшся в кабінеті серед свіжодрукованих видань і насолоджуєшся запахом газет.

Ну, і звісно, як без кохання? Старший колега так переймається за молодого журналіста, що відкриває йому очі на секретарку Люсю. Але є інші героїні, котрі були б не проти закрутити роман з молодим чоловіком…

Ви запитаєте, а де ж тут Хазяйка крамниці? Тож відповідь - скрізь та всюди! Адже вона і прекрасна пані у блакитній сукні з картини, яка знаходиться у краєзнавчому музеї. Вона і волохатий пес, який нізвідки взявся на подвір'ї голови "штабу". Вона і джміль, який опинився у лікарняній кімнаті для маніпуляцій. Вона і Єлизавета Журавель у дівоцтві.

Захоплююча та легка повість, яка варта вашої уваги! Повість, яка матиме продовження. Адже питання, чи була друга зустріч Федора і Лізи, залишається без відповіді.  

Ірина Лягул