Fotoinform

Військова тематика завжди була одним із пріоритетних напрямків в роботі нашого музею, як неодмінна та важлива складова не тільки мистецько-естетичного, а й патріотичного виховання, значення якого важко переоцінити в умовах державницького та духовного відродження української нації. Але до сучасної російсько-української війни виставки та інші заходи відповідного тематичного спрямування торкалися переважно подій Другої світової війни, які, тим не менш, навіть за умов мирного часу викликали чимало дискусій та суперечок з боку представників різних політичних таборів.
Революція Гідності та військова інтервенція з боку московських ординців не тільки поглибили прірву між оцінкою тогочасних подій, а й в цілому докорінно змінили історико-політичні акценти. Замість беззубої радянської Малоросії повстала радикально налаштована Україна із сучасною боєздатною армією та чітким розумінням того, хто є її головним споконвічним ворогом. Війна не тільки стала справжнім шоком для багатьох наших співвітчизників, спровокувавши чимало психічних розладів, інфарктів, інсультів тощо, а й розбудила здавалось приспаний назавжди козацький код українців, змусивши згадати чиїми нащадками ми є і до чого нас це зобов’язує. Як ніколи актуальними стали події національно-визвольної боротьби українського народу на всіх її етапах, зокрема – українська революція 1917-1921 років, в якій можна побачити чимало спільного з нашим сьогоденням.
Тому цілком логічно, що обласний художній музей, перебуваючи в авангарді сучасного ідеологічного фронту, проводить дуже активну виставкову діяльність, спрямовану на руйнацію ординських міфів про захисників України, як «фашистів», «карателів» тощо, виховуючи повагу та шану до людей, чий приклад жертовності і патріотизму повинен спонукати молоде покоління бути гідними продовжувачами славетного козацького роду.
Саме таку мету переслідували резонансні виставкові проекти, які мали шалений попит серед національно свідомої частини українського суспільства. Такими стали, зокрема, пересувні виставки із серії «Герої не вмирають!», присвячені загиблим на Донбасі землякам - нашому колезі, музейнику та краєзнавцю Віктору Голому та ще одному незаперечному члену нашої музейної родини Володимиру Степанку. Було проведено цілу серію цих виставок, в першу чергу – у закладах освіти міста та області. І попит на них тільки зростає, враховуючи чисельні замовлення з боку освітян та, навіть, представників місцевої влади. Доречи, наш музей одним із перших, хто вшанував загиблого героя, справжнього козака і патріота Віктора Голого експозицією «Герої не вмирають!», розгорнутої 26 вересня 2014 року напередодні його дня народження.
В 2015 році було відкрито мандруючий виставковий проект «Евакуйована колекція» народного жіночого одягу Слобожанщини кінці ХІХ – початку ХХ століття, врятованого бійцем батальйону «Айдар» Миколою Павлюченком, як нагадування про колись український Донбас, який став радянським після спланованого геноциду українського народу 1932-1933 років та заселення спустошених голодом українських сіл російськими переселенцями.
Чудовим зразком плідної співпраці з представниками волонтерського руху України, в даному випадку – з Координаційним центром волонтерів міста Олександрії, стала відкрита напередодні Дня Покрови Пресвятої Богородиці та Дня українського козацтва виставка «Захисники України під Покровом Божої Матері», яка вразила своєю багатогранністю, адже на ній були представлені унікальні фото, зразки сакрального мистецтва, військова атрибутика тощо.
Рекордсменом в плані виставок даного тематичного спрямування став 2016 рік, коли відвідувачі музею змогли доторкнутися до проблематики сучасної війни завдяки виставці «Нульовий рубіж кордону» литовської волонтерки з Києва, художниці Беати Куркуль, відкритої 27 травня напередодні Дня прикордонника України. В розпалі літа в музеї було презентовано дуже важливу в плані розуміння справжнього, а не міфічного слов’янського братерства виставку «Білоруси з Україною в серці», що стала спільним виставковим проектом українських та білоруських художників, присвячений подіям на Сході України та пам’яті загиблих добровольців тактичної групи «Білорусь» Віталія Тіліженка – «Кекса» та Алеся Черкашина – «Тараса», що віддали своє життя за незалежність України улітку 2015 року. Початок вересня порадував виставкою «Маріуполь на межі» українських волонтерок з Донбасу, що само по собі є вже дуже важливим та вселяє надію. Тай сам Маріуполь на рівні з Донецьким аеропортом та іншими важливим стратегічними об’єктами став символом незламності українського Донбасу.
Не залишив нікого байдужим і відкритий 10 грудня 2016 року у відділі музею – картинній галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» соціальний мультимедійний проект-фотовиставка «Переможці», присвячений ветеранам війни на Донбасі, що живуть з протезами, демонструючи іншим не тільки незламний козацький дух, а й успішний приклад адаптації до мирного життя. Доречи, цей унікальний проект, перед тим як завітати до Кропивницького, був вперше презентований у лютому 2016 року в місті Києві, а потім побував в Дніпрі, Запоріжжі, Херсоні, Харкові, Івано-Франківську, Хмельницькому, Черкасах, столиці Європейського Союзу Брюсселі та канадському Торонто.

Чимало емоцій викликав і презентований 29 квітня 2017 року волонтерський соціальний проект – «Як би не війна», який виріс на голому ентузіазмі українських жінок – волонтерок, що є дуже символічним, адже в Україні становище жінки-берегині, жінки-козачки з активною громадянською позицією завжди було діаметрально протилежним по відношенню до становища жінки-рабині в азіатській Московії. На кінець 2016 року проект доріс до масштабної фотовиставки, розділеної на вісім тематичних блоків, присвячених коханню, яке допомагає вижити на війні та не впасти у депресію та тим парам, яких, як це не парадоксально, поєднала саме віна, дівчатам та жінкам, які захищають країну нарівні із чоловіками (до 8 березня), бійцям з абсолютно невійськовими професіями, які, тим не менш, пішли добровольцями захищати свою батьківщину, ставши справжніми професіоналами військової справи, жінкам-матерям (до Дня Матері), наймолодшим учасникам війни (до Дня молоді), загиблим під час Іловайської трагедії до її річниці, іноземцям-легіонерам (до Дня Миру), невідомим героям з різних регіонів нашої держави до Дня Захисника Вітчизни.
І ось черговий крок у даному напрямку – відкриття культурно-мистецького проекту «Військово-польовий АРТ», який презентує понад 300 експонатів, серед яких - красномовні відголоски сучасної війни на сході країни: ящики з під боєприпасів, тубуси від гранатометів, гільзи, фрагменти снарядів, зразки стрілецької зброї, каски, маскувальні халати, маскувальна сітка тощо. Щоправда представлені вони не в зовсім звичному для нас варіанті, у вигляді арт-об’єктів, після того як над ними попрацювали українські майстри, змінивши оригінальним образом їх зовнішній вигляд. І в цьому дещо фривольному поводженню із грізними атрибутами війни закладений дуже важливий символічний зміст, своєрідна ода життю, яке за будь яких обставин все одно перемагає смерть, настанова всім нам не впадати у відчай, а навпаки, всупереч шаленому психологічному тиску та напрузі, жахіттям та руйнівним наслідкам війни, рухатися уперед з позитивом та вірою на краще.
Але не треба впадати і в іншу крайність – романтизацію війни, адже якими б красивими та оригінальними не були презентовані експонати, завжди треба пам’ятати, що війна – то величезний злочин, якому нема прощення.
Тому подібного роду виставки - це не тільки своєрідний літопис нашого бурхливого сьогодення, а й привід в черговий раз замислитись над тим, що відбувається в країні та своїм місцем та роллю у якісно новому українському суспільстві, яке тільки народжується.
Виставка також цікава і в плані різноманіття технік виконання творів, інсталяцій тощо. Це декоративний розпис, лозоплетіння, різьба по дереву, кераміка, вишивка, ткацтво, печворк, соломоплетіння, авторами яких часто стають майстри того регіону, в якому проект презентується. Активними його учасниками стали і майстри Степової Еллади – Валентина Добровольська (ткацтво), Дмитро Кудря (різьблення по дереву), Ірина Кудревич (печворк), Лариса Гарбузенко (малярство), Євген Василевський (метало пластика), Лариса Зоріна (розпис), Сергій Марущак (різьблення), Володимир Крутоус (мініатюри). Доречи, в рамках виставки зазвичай проводяться чисельні майстер-класи з різних видів народного мистецтва для дітей, ветеранів сучасної війни на Донбасі, членів їх сімей, незахищених верств населення тощо.
А «хрещеним батьком» та куратором даного проекту став сержант поліції полку ППСПОП МВС «Київ» Павло Ротар. Під час служби в зоні бойових дій він почав збирати використані прояви війни, привозячи їх під час кожної ротації до Києва, встановлював зв’язки з художниками та майстрами декоративно-ужиткового мистецтва, пропонуючи співпрацю. Таким чином народився цікавий культурно-мистецький виставковий проект «Військово-польовий АРТ», який, подорожуючи Україною, 28 разів презентував свою виставку, завітавши нарешті і до міста, чиї вояки проявили себе справжніми героями у сучасній війні на Донбасі.

Олег Юрченко , фото Ігоря Філіпенка.