Fotoinform

В умовах нашого сьогодення це свято набуває особливого значення, оскільки туризм став, без перебільшень, масовим явищем, чия популярність постійно набирає обертів, втягуючи в свою орбіту все більшу кількість людей, організацій, нові регіони та цілі країни. Феномен туризму продовжує привертати до себе увагу чисельних дослідників та аналітиків, що намагаються розгадати формулу успіху цього дивовижного явища, склавши навіть певну його кваліфікацію, складової якої стали, зокрема, діловий туризм, туризм для відпочинку, розважальний туризм, освітній туризм.

Зрозуміло, що цей спосіб використання вільного часу особливо притаманний громадянам розвинених держав та таких, що до них наближаються. Його популярність пояснюється тим, що він об’єктивно сприяє соціально-культурному та економічному розвитку окремих туристичних регіонів та поширює і без того велику армію мандрівників-романтиків, даруючи шалений заряд бадьорості та ентузіазму, кличучи назустріч цікавим зустрічам та новим пригодам, допомагаючи вибратися зі щоденної метушні на берег річки, в ліс, в поле, здійснивши таким чином дотик до неймовірно красивих краєвидів нашої матінки-природи, насолодитися унікальними архітектурними шедеврами тощо.

У цей день зазвичай проходять зльоти туристів, відбуваються чисельні і різнопланові святкові заходи, а також – презентації, що висвітлюють специфіку розвитку туризму на базі окремих його об’єктів та регіонів, проблеми та перспективи сучасного туристичного бізнесу, створення відповідної інфраструктури тощо. Адже не треба забувати в цей день про тих, хто створює можливість такого чудового відпочинку для інших – співробітників туристичних компаній, керівників і персоналу готельних комплексів, музейних працівників тощо.

Всесвітній день туризму вже понад тридцять років відзначають більшість країн світу. Історія цього свята бере свій початок з 1979 року, коли Генеральна асамблея Всесвітньої туристської організації при Організації Об’єднаних Націй, яка на той час розташовувалася в іспанському місті Торремоліно, заснувала міжнародне свято під назвою «Всесвітній день туризму», вирішивши відзначати його щорічно 27 вересня. Головним чинником такого рішення стало розуміння важливості і користі туризму, необхідності його подальшого розвитку, широкого висвітлення його внеску в економічний та соціальний розвиток як окремих регіонів, так і світового співтовариства в цілому, а також - налагодження глибоких і тісних зв’язків між різними державами.

Велика кількість країн з радістю сприйняли цю чудову ініціативу, вбачаючи неабияку фінансову та соціально-економічну вигоду від такого рішення, зокрема – в плані створення відповідної інфраструктури, робочих місць, залучення спонсорів тощо. Не стала виключенням і Україна, в якій 27 вересня почали відзначати як День туризму згідно Указу Президента від 21 вересня 1998 року. Традиційно в цей день на теренах нашої держави відбуваються урочисті заходи з презентації та популяризації туристичного потенціалу різних регіонів нашої держави, туристичної складової та відповідної рекламної продукції окремих населених пунктів, підприємств, закладів тощо, налагоджуються взаємовигідні зв’язки між різними суб’єктами туристичної діяльності, презентуються нові туристичні маршрути для різних категорій туристів тощо.

Зрозуміло, що і наша Степова Еллада не пасе задніх в питанні популяризації свого туристичного потенціалу шляхом виготовлення сувенірної туристичної продукції, інформаційних стендів, сітілайтів, проведення інфотурів, створення відеороликів про місто, а також, відповідно до європейських норм, туристично-інформаційного центру, мета якого – допомогти туристу визначити місцезнаходження необхідних об’єктів, спланувати маршрут подорожі містом, надати інформацію про місцеві заходи та події в сфері туризму.
Туристичний напрямок є важливою складовою і роботи музейних закладів міста та області, зокрема їх флагмана - Музею мистецтв. Видавнича діяльність, відеопрезентації, тематичні екскурсії містом, виставки – це далеко не повний перелік відповідних заходів.

Яскравим прикладом такої роботи є і відкрита до Всесвітнього дня туризму та Дня туризму в Україні виставка «Туристична мозаїка рідного краю», сама назва якої визначає тематичну складову чудових творів образотворчого мистецтва з фондового зібрання музею. Вони наглядно ілюструють неповторне творче «Я» своїх авторів, різнобарв’я техніки, кольорової гами, різні історичні епохи, контраст сільської іділії з архітектурними перлинами міста. Але всіх їх об’єднує те, що вони презентують важливі об’єкти сучасних туристичних маршрутів міста і краю та перспективи подальшої плідної роботи у напрямку розширення туристичної мапи Степової Еллади.
Серед таких – «Інгул у відлигу» (1946) Володимира Алєксєєнка, «Розплідник нутрій у Чорному лісі» Броніслава Домашина, «Чорний ліс» (1958), «Морозівський вуглерозріз вночі» (1976), «Гребля Кременчуцької ГЕС» (1976) Володимира Федорова, «Річковий вокзал. Місто Світловодськ» (1979) Володимира Середенка, «Садиба І.К. Карпенка-Карого на хуторі Надія» (1982) Матвія Когана-Шаца, «Поля Малої Виски», «Моя Батьківщина Україна» (1995) Петра Оссовського, «Партизанський край. Село Красногірка» (1982) Михайла Надєждіна, «Краєвид села Суботці» (1983) Леонтія Орлика, «Зарослий ставок в Онуфріївському заповіднику» (1993) Миколи Бондаренка, «Рання весна. Будинок Ельворті» (2003), «Бабуся» (2005) Андрія Ліпатова, «Прем’єра» (2007) Фелікса Полонського, «Свята Покрова над хутором Надія» (2007), «Зорі над хутором Надія» (2007) Андрія Надєждіна», «Вулиця у провінції» (1988), «Хутір Надія. Осінь» (2008), «Хутір» (2012), «Біля музею» (2014) Сергія Шаповалова, «Майдан Богдана Хмельницького» (2000) Олександра Логвинюка, «Ранок у Вільшанці», «Дендропарк» (2012) Андрія Кадигроба, «Церква Святого Йосипа Обручника (Олександрійський район)» (2006), «Місто Кіровоград. Вулиця Гоголя» (2008) Анатолія Кімнатного, «Ковалівський міст» (2009) Анатолія Янєва, «Монастирище» (2010) Юрія Вінтенка, «Осінній музей» (2017), «Прем’єра» (2018) Наталії Соловйової, «Театр» (2020) Ольги Коломієць, «Синагога» (2020) Ірини Кухаренко та інші.

Олег Юрченко