Fotoinform

21 листопада 2013 року в українську історію увійшло, як День, коли розпочалася Революція Гідності. Політичне керівництво країни на офіційному рівні відмовилося від європейського вектору розвитку держави. Патріотично налаштована громадськість, авангардом якої виступило студентство вийшли на Майдан Незалежності в Києві на мирний протест проти дій керівництва держави. Владна верхівка, не звернувши уваги на вимоги активістів, розпочала силові дії проти мітингувальників. Апогеєм протистояння стало 20-22 лютого 2014 року, коли в результаті сутичок силовиків та мітингувальників загинуло більше 100 осіб, а політичне керівництво країни масово втекло до сусідньої Росії. Оцінюючи результати, яких досягла українська держава в результаті революційних подій листопада 2013 - лютого 2014 років слід відзначити: повернення на шлях європейського розвитку економіки країни, підписання документів про асоціацію з ЄС та отримання бажаного для багатьох безвізового режиму з тим же Європейським Союзом, відновлена армія, яка стала сьогодні гарантом існування Незалежної України. 

Намагаючись нівелювати і не допустити європейського розвитку країни сусідня Росія розпочала агресію в Криму, де за допомогою місцевих колаборантів та зрадників анексувала українську територію. За схожим сценарієм в квітні 2014 року почали розвиватися події і в Луганській та Донецькій областях. Загони російських військових за допомогою місцевих зрадників почали захоплювати державні установи, намагаючись відділити ці території від України. Держава в той період оговтувалася від кривавих подій на Майдані, нова влада тільки формувалася. Загони добровольців разом з невеликою кількістю військових частин, які не втратили боєздатність вирушили на Схід з метою зупинити російську агресію. Розпочалася антитерористична операція, яка триває і сьогодні…

Іван Лисюк - член Національної спілки фотохудожників України (НСФХУ), київський фотограф із більш ніж 10-річним досвідом роботи, у своєму доробку має 13 персональних фотовиставок та 24 колективних. Народився у 1980-му році, в 2004-му почав професійно цікавитися фотографією, член київських фотоклубів "9х12" та "Ікар". У 2009-му облаштував власну фотостудію. Спеціалізується на студійній та репортажній фотографії.
Іван Лисюк: « …для мене цей день запам’ятався – це було 26 листопада 2013-го року. Я пішов туди не з першого дня, було важко повірити, що події 2004 року можуть повторитись, я боявся, що це імітації і маніпуляції. Але від тоді, як я потрапив на Майдан, побачив людей, поговорив з ними, я майже щодень почав туди ходити і фотографувати. Було те саме відчуття, що і в 2004-му - що це справжнє, що люди тут від чистого серця, що тут твориться історія. Щодень я робив по 10-20 фотокадрів. Зі всієї підбірки майданівських фото 2013-2014 років я відібрав 132 світлини, потім із них 76, потім 56 і вже з великими ваганнями 38, які і ввійшли у фотовиставку. Щодня відбувались події, які проаналізувати по важливості просто не можливо, адже скрізь на світлинах люди, їх історії і емоції. Та як прийшов - так відтоді й ходив туди майже кожного дня з фотокамерою, щоб зберегти на майбутнє цю атмосферу, обличчя людей навколо».
Першу фотовиставку «Майдан. Фортеця духу» було відкрито спільно з Сергієм Аніськовим та Ігорем Бабієм у листопаді 2016 року у музеї «Київська фортеця» м. Київ, під патронатом НСФХУ. У лютому 2017 році відбулася друга спільна фотовиставка «Майдан як надія» в культурному центрі «Розмай» м. Кам’янець - Подільський. З листопада 2018 по лютий 2019 року за підтримки начальника управління культури м. Знам’янка Бабаєвої С.А. в міському краєзнавчому музеї міста Знам’янка експонувалася персональна фотовиставка Ігоря Лисюка «Майдан, коли ти сподіваєшся…» . Пізніше фотосвітлини виставки було передано в обласний художній музей для подальшого експонування.

20 листопада в Кіровоградському обласному художньому музеї на фотовиставці «Майдан - Фортеця духу» члена Національної спілки фотохудожників України Івана Лисюка до Дня Гідності та Свободи представлено 38 фотосвітлин, на яких прослідковується хронологія подій 2013-2014 року на Майдані міста Києва. Іван сам був свідком історії Майдану, його фотокамера зафіксувала практично всі етапи починаючи з 24 листопада 2013 року.

Досить цікава історія світлини – портрету, яка була обрана на афішу першої фотовиставки. «На 11 грудня 2013 року, після 12 години ночі по телевізору показали кадри, що готується штурм Майдану. Я поїхав туди; пам’ятаю, ішла мова про можливе використання водометів, то я на цей випадок влаштував собі імпровізований захист із двох пакетів під верхній одяг. Прибув на місце, відразу ж побачив велику групу внутрішніх військ за майданівськими барикадами.
Пішов до найближчого входу на територію - сьогодні його охороняють хлопці в помаранчевих будівельних касках. Уточнюю у високого дядька з виразними темними очима:
- Можна пройти?
- А чи ми не в своєму місті? Проходьте!
Ми трошки ще поговорили з ним, я зробив кілька кадрів. Подумав іще, що треба буде на днях надрукувати його портрет та віддати йому - але так і не дійшли руки. Минуло три роки, я готував виставку до річниці Майдану, виклав на Фейсбуку афішу з цією фотографію, і раптом отримую повідомлення - мовляв, Іване, потрапити прямо на афішу виставки було приємним сюрпризом. Дядько виявився моїм тезкою Іваном Лотоцьким, київським психологом».

Історія з фото від 19 січня 2014 року. «Пам’ятаю, як розпочався конфлікт на вул. Грушевського. Це було якраз після прийняття так званих «диктаторських законів», найближчої суботи на Майдані зібралося велике віче. Багато хто прийшов туди в подібних імпровізованих касках. Це було кумедно, і водночас це було формою громадянського спротиву - за новими законами за шоломи і маски передбачався арешт до 15 діб. Втім, як і просто за участь у несанкціонованих мітингах»
І таких історій в фотосвітлинах 38…
Річницю Революції Гідності в 2019 році громадськість зустрічає в тривозі, неоднозначні заяви сучасного керівництва України про її вектор розвитку, призначення на керівні посади одіозних фігур із сфери шоу-бізнесу, розведення або відведення українських військ на Сході демонструє, що українська держава сьогодні стоїть на порозі чергових складних випробувань…

Олена Степанок – завідувач відділу науково-просвітницької роботи

Микола Правда - науковий співробітник відділу туристично-краєзнавчої та інформаційної роботи