Fotoinform

Дорога християнська родино, улюблені брати і сестри! Вітаю вас із світлим Христовим Воскресінням та разом зі святителем Іваном Золотоустим закликаю кожного з вас: «Хто благочестивий і любить Бога, нехай насолодиться цим прекрасним і світлим торжеством … Нехай ніхто не оплакує гріхів, бо прощення із гробу засяяло! Нехай ніхто не боїться смерті, бо визволила нас смерть Спасителя… Смерте, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос, – і ти повалене! … Воскрес Христос, – і радіють ангели! Воскрес Христос, – і життя квітне!». Ці слова ми чуємо на кожному великодньому богослужінні, проте у часі жорстокої війни і страшних непоправних втрат вони набувають для нас особливого змісту, дарують нам розраду та втіху. Окрім цього, несуть у собі ще й гірку правду про стан людини і радісну вістку про її спасіння.

Коли людство порушило Божественну постанову і посмакувало плоду з дерева пізнання добра і зла, то як наслідок розірвало свій зв’язок із Творцем, отримало у спадок біль і смертність, прирекло себе до пізнання добра через зло, назавжди позбавило себе Едему. Але разом з тим кожна людина отримала здатність свідомо робити моральний вибір, якого людство не мало у стані невинності у Раю. В цій свободі людина, її вчинки набули якісно іншого виміру, бо тільки обране людиною у свободі набуває сенсу та цінності.
Цей перехід від невинності до розуміння добра і зла ми бачимо в розвитку кожної дитини. Від моменту усвідомлення себе як особистості, протиставлення своєї волі батьківській дитина починає важкий шлях пізнання добра і зла, дорослішає, реалізовує здатність до свобідного вибору, а потім пожинає плоди свого вибору. Бо вибір – це не тільки привілей, а й відповідальність.
У цій свободі вибору проявляється і богоподібність людини, бо на відміну від тварин та рослин, які керуються лише своєю природою, людина може обирати, і недосконалість теж, – бо, на відміну від Бога, може зробити неправильний вибір. На жаль, уся наша історія, як особиста, так і людства, – це здебільшого помилкові вибори та гіркі плоди.

Про цю нашу спільну ваду – схильність до зла та непостійність у добрі – апостол Павло розмірковує у своєму Посланні до римлян та завершує роздуми розпачливим зойком: «Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті!» (Рим. 7:24).
Немає злочинів, на які була б нездатна людина. Скільки страждань і шкоди заподіяло людство собі та навколишньому середовищу, довело себе до межі знищення! На які тільки злочинства готові йти окремі з нас, аби лише задовольнити свою жагу влади, слави та багатства! Свідчення цього нашого трагічного упадку – Христос на хресті. Але, водночас, Розіп’ятий стає ліками для нашої людської природи, розп’яття – незбагненним жертвоприношенням, а воскресіння Христове – торжеством добра і справедливості, виявом надзвичайної любові Бога до людини, що відновлює її гідність та дає надію світу.

Саме у світлі Воскресіння Христового цей вибір людиною скуштувати плоду з дерева пізнання добра і зла проявляється як задум Творця, Його Божественне провидіння. Людина мала, хоч і не обов’язково, зробити цей свій перший хибний вибір, аби розпочати шлях дорослішання. Щоб через усвідомлення (пізнання) гіркоти самотності, руйнівної сили та огидної дії гріха й жаху смерті пізнати велич любові, шляхетність милосердя та цінність життя. Навчитися бути відповідальною та співчутливою. Через обрання добра повернутися до джерела життя – Бога, успадкувати належне їй місце у Царстві Небесному.

Плодом (наслідком) цього Божественного задуму є незліченна кількість серед нас людей світлих, небайдужих, сповнених любові та відповідальності, совісних, які своє життя всеціло присвятили служінню ближнім і Богу, перетворивши його у жертву, приємну Господеві. Людей, котрі свідомо обрали добро, якісно змінюють цей світ, долають гріх у собі, стаючи мертвими для гріха, а живими для Бога (Рим. 6:11), долучаються до сонму святих, здобувають безсмертя, досягають спасіння. Своєю щоденною кропіткою і безкорисною працею, а в час випробувань та викликів – величними подвигами та самопожертвою проявляють свою богоподібність і зрілість.

Улюблені у Христі! Сьогодні, коли навколо нас стільки темряви та зла, лукавства та неправди, коли тисячі віддали своє здоров’я і життя, захищаючи Україну від російського агресора, а під загрозою знищення опинився весь наш український народ, надважливим є вибір кожного з нас, наша зрілість, єдність та мужність. Кожен добрий вчинок – на ціну золота, а помилка чи свідоме допускання найменшого зла – часто ведуть до непоправної кривди та ставлять під загрозу і наше сьогодення, і майбутнє. Тож просімо у Всевишнього мудрості та стійкості, посильмо молитви за наше воїнство, за волонтерів, медиків, усіх людей доброї волі, які своєю жертовною працею слугують українському народові та боронять його. Відкиньмо страх і відчай, надихнімося величною перемогою Христа над гріхом, прокляттям і смертю, довірмося Всемогутньому Творцеві та діймо! Бо тільки діючи, кожен на своєму місці, своїми можливостями та здібностями, об’єднавши зусилля, зможемо досягнути перемоги як у духовному житті, так і в цій безумній війні, повернути мир у наші серця, домівки та країну.

Нехай нині цей наш спогад Воскресіння Христового і вшанування цього величного свята надихне нас до боротьби зі злом, забере відчай, позбавить байдужості, дасть надію, укріпить віру та сповнить любові. А Бог нехай буде поруч із нашими воїнами-захисниками, благословить наш багатостраждальний український народ, бо «Він змученому дає силу, а безсилому міць» (Іс. 40:29, Огієнко).

Христос воскрес! Воістину Христос воскрес!

Марк (Левків), архієпископ Кропивницький і Голованівський 

Джерело