Fotoinform

 Ікона (грец.  ε?κ?να — малюнок, образ,  зображення) - живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма. Суть ікони полягає в репрезентації невидимого, що нагадує нам про надприродне і зосереджує нашу увагу на молитві та роздумах.

Вшанування ікон було офіційно прийняте в 787 р. на УІІ Вселенському соборі в Нікеї. Ікони  писали в межах суворих канонів: липову, дубову або кипарисову дошку закріпляли тонким полотном і покривали кількома шарами левкасу (алебастр з клеєм), шліфували і за певним порядком виконували малюнок, золочення, розпис яєчною темперою, а в кінці покривали покостом (оліфою). Перші ікони на території сучасної України були візантійського походження. Серед іконописців ХІ-ХІІ ст. найбільше славився Алімпій. Найдавніші ікони, які збереглися до нашого часу, датуються ХІ-            ХІІ ст. Деякі ікони були на Русі особливо шановані, славилися як чудотворні і часто ставали предметом воєнної здобичі або дарування. Найвідоміші Богородичні ікони це: Вишгородська - "Володимирська" ХІ ст.; Ігоревська ХІ ст.; Чернігівська ХІІ ст.; Печерська ХІУ ст. та ін.

          Існує переказ за яким Св. Євангеліст Лука був першим, хто написав ікону Пресвятої Богородиці з дитям ще за Її життя. У писемних джерелах, які збереглися, вперше про це передання згадується близько 530 р. Теодором  Чтецем зі  Святої Софії. Він, як історик, нотує, що близько 450 р. ікона Богородиці Одигітрії, авторство якої приписують апостолу Луці, була передана до Константинополя.

          В залі сакрального мистецтва презентовано ікону Богородиця «Єлисаветградська», написану членом Національної спілки художників України Валерієм Миколайовичем Давидовим на замовлення  Кіровоградського обласного художнього музею та закуплену за кошти обласного бюджету у листопаді 2010 року. Ікона Богородиця «Елисаветградська» - це тип Богородичної ікони - Богородиці Провідниці, або Одигітрії. За  визначенням  доктора богословія  Якова Креховецького:     «…Одигітрія  (та що, вказує дорогу) — у цій композиції   Пресвята Богородиця тримає малого  Ісуса або на колінах, або на руці. Обидві фігури повернені ликами до глядача, і Богородиця правицею вказує на Божого Сина, що благословляє правою рукою, а у лівий тримає сувій – символ свого вчення. Лики здебільшого урочисті та маєстатичні. Лик дорослої, зрілої людини, яке зображують Христові, вказує  на Його відвічне існування як Божого Слова, а високе чоло є символом мудрості».

         За архівними матеріалами, ікона Богородиця«Єлисаветградська» згадується ще на початку XIX століття. Про це свідчить опис церковного майна Успенського собору                  м. Єлисаветграда, який був побудований в 1832 році (Кіровоградський облдержархів, фонд Р-2437, опис № 1, справа 9, листи 107-109). Цей документ свідчить, що в 1839 році для місцевошанованої ікони була виготовлена ??срібна риза.

          УСвято-Успенському5-ти престольному кафедральному соборіця святиня перебувала до 1922 року. Ще є старожили, які молилися біля неї і пам'ятають дні святкування на честь цієї ікони  - 14 липня по старому стилю(27 липня). Про подальшу долю ікони та ризи  відомостей немає. Можна припустити, що її вилучили з Собору разом з багатьма іншими цінностями під приводом допомоги голодуючим Поволжжя.

          Після Другої світової війни Успенський Собор був зруйнований, і на його місці зведено будівлю обкому, в якому зараз розташована Кіровоградська міська рада.

          У 1995 році в місті Харкові був знайдений рукопис акафіста на честь ікони Богородиця«Єлисаветградська»,  написаний в 20-х роках минулого століття священномучеником Онуфрієм (Гагалюк, 1938), єпископом Єлисаветградський.                     А роком пізніше відбулася ще одна подія, яка значно вплинула на духовне життя Кіровоградської єпархії Української Православної Церкви. У церковних архівах Санкт-Петербурга був знайдений  чорно-білий малюнок - копію ікони Єлисаветградська.

          На основі цього зразка в 2003 році була створена велична ікона, яку Валерій Миколайович Давидов  писав, перебуваючи в пості й молитві,  з благоговінням вклавши в роботу всю свою душу і серце.

          З благословення Преосвященного Пантелеімона, єпископа Кіровоградського і Олександрійського настоятель Спасо-Преображенського собору митрофорний протоієрей Петро Сидора взявся за спорудження у храмі, розташованому поблизу від місця колишнього Успенського собору, кіота, в який і помістили ікону Богородиці  «Єлисаветградська».

          19 квітня 2003року у Спасо-Преображенському соборі при численному зібранні віруючих і духовенства Кіровоградської єпархії в присутності представників місцевої влади, громадських організацій відбулося урочисте освячення Преосвященним Пантелеімоном, єпископом Кіровоградським і Олександрійським ікони - покровительки міста. Відродження святині відбулося напередодні визначної дати - 250-річчя заснування міста Єлисаветграда.

          10 червня 2003 року комісія Кіровоградського єпархіального управління представила ікону Богородиця «Єлисаветградська» і зібрала відповідні матеріали на розгляд Священного Синоду Української Православної Церкви для загальноцерковного шанування.

           Ікона Богородиця «Єлисаветградська» займе гідне місце в постійній експозиції зали сакрального мистецтва Кіровоградського обласного художнього музею.

Олена Степанок – завідуюча відділом науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею