Fotoinform

Людина живе доти, поки її пам’ятають… Цей вислів ми чуємо дуже часто в повсякденні. Життя художника і педагога Юрія Семеновича Іващенка підтверджує той факт, що пам'ять про людину визначається її справами. 

Задумливий, небагатослівний, скромний, закоханий в гру шахами, романтик та справжній інтелектуал – так характеризують і згадують свого педагога Юрія Іващенка колишні учні Кіровоградської міської дитячої школи ім. О.Осмьоркіна. Нині – вони члени Національної спілки художників України, відомі й талановиті художники нашого краю.

Довідково:

Юрій Семенович народився 19 лютого 1929 року в Кіровограді, в багатодітній сім’ї робітника. Щоб допомогти хоча би якось вижити своїй родині 14-річний хлопець змушений був працювати столяром на заводі «Червона зірка». Працюючи важко вдень, юнак поринав у світ мистецтва вночі, настільки була сильна пристрасть до малювання. Після закінчення середньої школи, він вступає до Одеського художнього училища ім. М.Грекова та наполегливо здобуває початкову професійну освіту. Всі роки навчання юнак відповідально ставився до навчального процесу, отримував відмінні оцінки. Завдання з живопису і композиції, які йому давали, переростали у творчі пошуки. У 1959 році Юрій Семенович закінчує художнє училище і починає працювати у художньому фонді м. Кіровограда як живописець-оформлювач. Через деякий час його запрошують викладати у Кіровоградській дитячій художній школі, а з 1963 року – очолювати цей заклад. Працюючи на цій нелегкій посаді (бо приходилося все робити з «нуля») більше 25 років, педагог виховав плеяду талановитих художників, які потім стали лауреатами обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів. У свій вільний час, якого майже не було, Юрій Семенович створював живописні твори, в яких так виразно розкривав тему природи та людини.

Надійною опорою та музою митця була його дружина – пані Людмила Ходак, яка розуміла й підтримувала свого чоловіка у всіх його справах. Адже вона також була художницею й викладала разом із чоловіком в дитячій художній школі. На жаль, вона недавно також пішла з життя… Справу талановитої родини Іващенко-Ходак продовжують донька Оксана та онуки – Анна та Андрій…

В експозиції представлені роботи із фондового зібрання художнього музею, які характеризують творчу манеру митця й передають тонке відчуття світу і кольору, щедрість душі, любов до рідної землі, гармонійне поєднання людини і природи: «Онуфріївський парк», «Колгоспне стадо» та «Портрет гросмейстера А.Карпова» (1981). Саме це олійне полотно було передано дружиною художника Людмилою Леонідівною до фондів музею під час відкриття виставки творів родини Іващенко-Ходак в березні 2009 року.

Леся Нестройна