Fotoinform

Щодня, щохвилини, зростає не тільки зацікавленість, а й духовна потреба українців до знання свого родоводу, власної історії, національних, історичних і культурних надбань предків, саме ці знання необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для впровадження найкращих традицій у сучасному повсякденному житті. 

Покрова Пресвятої Богородиці — християнське і народне свято, святкується церквами східного обряду (православними та греко-католиками) 14 жовтня.

Історія виникнення свята Покрови, яке традиційно відзначається щороку 14 жовтня, - така. До Константинополя наближалися чужинці-нападники. Мешканці міста знемагали від жаху, очікуючи варварських убивств і спустошень. У церквах молилися разом духовенство й миряни. І ось у Влахернському храмі, одному з відомих у місті праведників юродивому Андрію явилася Богородиця. Сліпучо-осяйним Покровом Богоотроковиця покрила свій православний народ від усяких бід і напастей.

Століття страждань від чужоземних нападів надали святу Покрови особливо актуального змісту. Пресвята Богородиця як Захисниця й Воєначальниця благоговійно шанувалася козацтвом. Образ Богородиці вінчав козацькі корогви та штандарти, цю ікону обов’язково брали в морські й сухопутні походи, перед битвами служили їй молебні. Церква на Січі завжди була Покровською; хоча немилосердна історія не раз руйнувала й переносила на нові місця січовий табір, але ця традиція не мінялася. А День Покрови січові лицарі святкували особливо урочисто - із піснями, феєрверками та хвацькими бойовими змаганнями.
Сюжет ікони «Покрова Пресвятої Богородиці» дуже популярний в іконописі, зокрема, українському. Він відображає чудесне з’явлення Андрію Юродивому Богородиці в оточенні пророків і ангелів у Влахнерському храмі Константинополя у 910 р. Іконографія Покрови формувалася на київському ґрунті, де вже в ХІІ ст. споруджувалися перші Покровські церкви, створювалися перші ікони, які, на жаль, до нашого часу не збереглися.

В українських іконах ХУІІ-ХУІІІ ст., присвячених цьому сюжету, зображувалася невелика за розмірами постать Богородиці, яка найчастіше стояла на легкій хмарці, обабіч неї розміщуються групи праведників. В руках у Богородиці – омофор (довга широка тканина з хрестом, яку носять єпископи під час богослужіння, він знаменує собою благодать Божу і турботу про будь-яку людину, яка заблукала чи відступила від церкви), який вона простерла над людьми, що стоять у храмі.
Українські іконописці барокової пори, шукаючи нових виразних форм, вочевидь, взяли за своєрідний взірець і італійський середньовічний композиційний тип зображення «Мадонни делла Мізерікордія». Вони заповнюють площину ікони портретними образами козацької старшини духовенства, наближаючи їх до зображення образу Богородиці. Образи гетьманів, полковників та інших представників старшини на численних іконах «Покрови» були поширені в українському іконописі з кін. ХУІІ – ХУІІІ століття. Велична Богородиця, яка вже стоїть не на хмарці, а зображена серед людей, благословляє і вкриває їх своїм розкішним гаптованим плащем.
«Покрови» були своєрідною енциклопедією тогочасного життя – типажі, костюми, уподобання. Це була можливість наблизитись до небесного, сакрального ще за життя зображуваного.
Після Переяславської ради 1654 р. з’явилася велика кількість ікон типу «Козацька Покрова», вони стали носієм захисної теми в українському іконописі.

В експозиції «Свята Покрова» до дня Покрови Пресвятої Богородиці представлені ікони кінця ХІХ – поч. ХХ століття, а саме: дві так звані замовні ікони, або їх ще називали «зі святими на полях» - «Покрова Пресвятої Богородиці зі святими на полях» та українська народна ікона «Покров Богородиці», ікона «Покров Пресвятої Богородиці», ікона підокладна «Покрова Пресвятої Богородиці» та сам металевий оклад, ікона двостороння «Святий Сафаоф» та «Покрова Богородиці». Тільки в Україні ікона «Покрови Пресвятої Богородиці» стала національною іконою, увібравши в себе дух українського народу, його уподобання і сподівання, набувши дуже специфічних композиційних та іконографічних варіантів.

Чільне місце в експозиції зайняла авторська ікона на склі «Покрова» (2008), створена вінницьким художником, заслуженим художником України Олександром Ковальчуком (1962-2011), яка була передана автором до фондів музею після відкриття в нашому музеї персональної виставки митця в грудні 2008 року. По композиції, малюнку та кольору ця ікона нагадує саме барокову українську ікону ХУІІІ століття. Авторською технікою в поєднанні з яскравими барвами художник відтворює своє бачення національної традиції написання ікон на склі.
Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це - і відродження України. Указом Президента 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва. Свято встановлено в Україні «…враховуючи історичне значення й заслуги українського козацтва у ствердженні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення…» згідно з Указом Президента України «Про День Українського козацтва» від 7 серпня 1999 року № 966/99.
Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.

Нехай же кожен із нас на свято Покрови згадає воїнів, які боронять Українську землю на Сході України та вознесе молитви: за живих та за полеглих воїнів за Україну !

Олена Степанок