Fotoinform

День українського козацтва для України – свято особливе. Адже свого часу саме запорозьке козацтво було стрижнем українського етносу, скарбницею його культури, традицій та звичаїв. До того ж саме козаки узяли на себе одну з основних державних функцій – захист рідної землі, ставши таким чином збройними силами українського народу. Європейці називали українців «козацькою нацією», а Україну – «країною козаків». Звідси і нероздільність таких понять як «Козацтво» та «Україна».
Будучи унікальним історичним явищем, своєрідним лицарським орденом «лицарів-плебеїв», козацтво і на сьогодні залишається цікавою темою, до якої постійно звертаються історики, етнографи, краєзнавці, письменники, поети, скульптори та інші. Адже козаки – це душа, гордість, символ, врешті решт – бренд України. Тому й не дивно, що патріотично налаштовані майстри пензля також не обходять увагою козацьку тематику, намагаючись художніми засобами відобразити психологію, культуру та побут цієї найбільш героїчної частини українського народу.
До таких художників відноситься і Леонід Федорович Давиденко, якому за вагомий внесок в розвиток та популяризацію українського образотворчого мистецтва в лютому 2012 року було присвоєне почесне звання заслуженого художника України.
Він народився в 1954 році у селищі Вільна Слобода Глухівського району Сумської області. Батьки бачили свого сина ким завгодно, але не художником. Та доля розпорядилася інакше.
З 1976 року Леонід переїжджає до Кривого Рогу і працює на посаді головного художника в тресті «Кривбасрудбуд». До 35 років виконує функції художника-оформлювача та займається розписом будівель, у тому числі – культового призначення.
У 1991 році Давиденко закінчує художньо-графічний факультет Криворізького державного педагогічного інституту. Саме в цей період до художника приходить розуміння, що треба займатися виключно творчістю, знайшовши свій власний неповторний стиль. І треба відзначити, що це йому вдалося. Авторська техніка Леоніда Давиденка вражає своїми образами, національним духом, колористикою, незвичними формами і композицією. Сам митець неодноразово зазначав: «Вам можуть не подобатися мої роботи, але такого ви точно не бачили». Він і молодим художникам радить «…творити своє. Хороше чи погане, але-своє…».
На сьогодні Леонід Давиденко - яскрава особистість в художньому житті Криворіжжя, людина, яка вже більше шести років очолює Криворізьку міську організацію Національної спілки художників України. Шанувальники мистецтва Давиденка неодноразово мали можливість ознайомитися з творчістю митця на його персональних презентаціях, а також - чисельних регіональних і всеукраїнських виставках, в яких художник систематично приймає участь. Леонід Федорович достойно презентує мистецтво Придніпров’я – самобутню гілку вітчизняної художньої школи, що корінням своїм генетично сягає в героїчні часи Козаччини.
Фахівці відзначають, що для живописних і графічних робіт Леоніда Давиденка характерні, з одного боку - індивідуальність та мистецький пошук, а з іншого – нерозривний зв'язок з традиційним художнім мисленням нашого народу. Адже найхарактернішою рисою українського мистецтва завжди була символіка, традиції якої і продовжує Давиденко. В творчості художника певною мірою відбивається особливість слов’янського менталітету з його тяжінням до «примхливої і вибагливої мрії».
Майстер створив цілу галерею образів давніх язичницьких богів, персонажів легенд і переказів, героїв козацького епосу та візуальних відображень сюжетів українського фольклору. Герої його робіт уособлюють різні засади життя – мудрий досвід, чоловічу статечність, жіночу спокусливість, а самі композиції художника виходять за межі реального та одномірного і являють собою приклад використання у живописі алегорії, метафори та символіки. І все це доповнюється щедрою фантазією Леоніда Федоровича та його легкою іронією по відношенню до відображуваного.
Необхідно також зазначити, що важливою складовою творчості майстра є патріотизм, оскільки всі його картини пронизані любов’ю до українського народу, його історії, культури, звичаїв і традицій. Він і студентів своїх навчає малювати саме Україну, оскільки переконаний, що кожен митець має розповідати в першу чергу про свою країну і свій народ. Тільки тоді його творчість буде чесною і братиме за душу.
Всі перераховані вище індивідуальні особливості творчості митця повною мірою розкриті у його картинах, представлених в стінах Кіровоградського обласного художнього музею. Серед них, зокрема, – «Мамай» (2000), «Іван Гонта» (2000), «В степу» (2000), «Відродження» (2000), «Політ» (2006), «Приснився сон Шевченкові» (2006), ), «Юрій Змієборець» (2007), «Байда Вишневецький» (2007), «Отаман Сірко» (2007), «Гайдамаки» (2007), «Перед походом» (2007), «Сум» (2007), «Свята родина» (2007), «Смерть козака» (2009), «Глухівські козаки» (2009) та інші.
Виставка творів Леоніда Федоровича Давиденка, що відкрилася в обласному художньому музеї, представляє великий інтерес не тільки з мистецької точки зору. Вона має велике патріотично-виховне значення, оскільки презентує роботи справжнього художника-патріота та розкриває цілий пласт української національної культури. Її відкриття в стінах саме кіровоградського музею – явище логічне і закономірне, враховуючи той факт, що територія сучасної Кіровоградщини була свого часу невід’ємною складовою «Вольностей війська Запорозького».
Колектив Кіровоградського обласного художнього музею щиро вдячний автору та ініціатору виставки заслуженому художнику України Леоніду Давиденку за відкриття виставки «Поклик степу» до відзначення Дня українського козацтва саме в стінах нашого мистецького закладу.

Олег Юрченко – старший науковий співробітник
Кіровоградського обласного художнього музею
фото Ігоря Філіпенка.