Fotoinform

У XIX столітті місто стає центром військових поселень півдня Російської імперії.
Військовий статус міста сприяв розвитку і його культури. Адже не випадково саме Єлисаветграду випала висока честь стати колискою українського професійного театру, чия слава сягнула далеко за межі України. І не випадково приміщення театру було збудоване фактично у межах «Військового містечка», неподалік від резиденції імператора.
«Маленький Париж» - таке визначення Єлисаветграда вперше прозвучало у XIX столітті і набагато років стало його візитною карткою. Історія зберегла багато схвальних відгуків тих, кому судилося тоді в ньому побувати. Чистота, охайність міста, різноманіття архітектурних стилів єлисаветградських будинків, доброзичливість та висока культура єлисаветградців – от що відзначали його гості.
Ознакою цивілізованості європейського міста кінця XIX – початку XX століття можна вважати зокрема наявність трамваю, водогону, викладених бруківкою вулиць, 600 ліхтарів, які освітлювали місто як сучасний Хрещатик у Києві, Жіночої класичної гімназії, Чоловічої класичної гімназії, багатьох інших учбових закладів, у яких часто викладали фахівці з Москви і Петербурга. Ці великі міста Російської імперії подарували нам двох неперевершених архітекторів – Якова Паученка і Олександра Лишневського, які створили у Єлисаветграді цілі архітектурні ансамблі, що і сьогодні вражають своєю досконалістю.
Крім архітектурних споруд в нашому місті встановлено низку пам’ятників і пам’ятних знаків, які возвеличують як українських політичних і культурних діячів, та які присвячені подіям національної історії, так і залишених у спадок від СРСР: Володимирові Винниченку, Воїнам-інтернаціоналістам (всіх поколінь Кіровоградщини), Героям-червонозорянцям, (робітникам заводу «Червона зірка», які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни), Жертвам Чорнобиля, Володимирові Леніну, Сергію Кірову, Олександру Пашутіну та ін. Основна маса пам’ятників знаходиться на центральних вулицях та площах нашого міста, де проходить екскурсійний маршрут «Вулицями нашого міста».
Наша експозиція присвячена Кіровограду, який зберігся у старовинних фотографіях та листівках, книгах та журналах, картинах художників та в статтях журналістів – нашому «Маленькому Парижу». Саме книга «Маленький Париж» голови Федеральної служби контролю за дотриманням законодавства в області охорони культурної спадщини РОСОХОРОНКУЛЬТУРИ, першого заступника голови Кіровоградського земляцтва в м. Москві Віктора Петракова та книга «Спасо - Преображенський собор» (автор ідеї та керівник проекту протоієрей Петро Сидора) розповідають про історію заснування нашого міста, розміщують план фортеці св. Єлисавети, знайомлять нас з видатними особистостями, які свого часу відвідували наше місто та мають відношення до його історії.
Представлена в експозиції книга заслуженого журналіста України Юрія Матівоса «Вулицями рідного міста». Маємо можливість переглянути листівки з видами міста. Це фото світлини кінця ХІХ - початку ХХ століття: колишнє церковне училище на вул. Гоголя, Собор Володимирської Божої Матері, Будинок міської ради та вулиця Велика Перспективна.
Цікавинкою нашої експозиції є листівки «От вокзала до горсада» та каталог живописних робіт «Мій світ» члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ліпатова Андрія Юрійовича (1960-2010), який працював у досить неординарній техніці наївного живопису, та художніми засобами передав наше рідне місто світлим, теплим, веселим. Яскраві фарби і манера виконання надають місту якогось казкового нереального вигляду. Цим автор інтригує глядачів, викликає зацікавленість до подальшого, більш ґрунтовного знайомства з багатою історією нашого міста.
В такому чудовому місті хочеться творити, співати, писати романи та поеми, танцювати та жити довгі та щасливі роки. Довгого життя тобі, рідне місто Кіровоград!

Ольга Шаповал - науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею