Fotoinform

Її історія — приклад того, як справжнє захоплення та сміливість слідувати своїм почуттям можуть змінити життя.

Ірина відкрила для себе гурт BTS десять років тому, коли її життя перебувало на роздоріжжі. Відчуваючи самотність і потребу в натхненні, вона випадково натрапила на музику BTS. Їхня творчість відгукнулася в її душі. BTS стали для неї не просто музикою, а джерелом сили та віри, допомагаючи пройти через особисті випробування.

Проте Ірина не обмежилася лише прослуховуванням пісень у навушниках. Незважаючи на нерозуміння з боку друзів і рідних, вона вирішила здійснити мрію — вирушити до Південної Кореї. Це був 2023 рік. Її мета була проста: відчути атмосферу країни, яка стала їй близькою через музику, і, можливо, навіть побачити своїх кумирів на власні очі. Ірина не знала корейської мови, не мала знайомих у Кореї та жодного чіткого плану — лише віру в те, що її мрія має значення.

Знайомство з Кореєю стало для Ірини справжнім життєвим переворотом. Вона стала співорганізаторкою та амбасадоркою соціальної акції STOP WAR. Її історія захопила місцевих жителів, і вона незабаром потрапила на корейське телебачення. Ірина звернулася до корейського суспільства з розповіддю про ситуацію в Україні, і її почули — на підтримку акції прийшли навіть місцеві старійшини та відомі особистості. Ірина Клипко з Бучі стала справжньою сенсацією: проста українка, яка подолала тисячі кілометрів заради BTS, підкорила серця корейців своїм щирим ентузіазмом і відвертістю. На екранах її почали називати "українською Жанною д’Арк", адже її рішучість і відданість своєму захопленню вразили багатьох.

Її історія стала прикладом того, як проста пристрасть до музики може об’єднувати людей різних культур, навіть за тисячі кілометрів. Ірина своїм прикладом довела: слідування за мрією може стати шляхом до самопізнання і відкрити двері до нового світу.
“Для мене BTS — це не просто гурт. Вони стали моїми вчителями, моїм стимулом і джерелом віри в себе. Я знову навчилася мріяти і не боятися змінювати своє життя,” — розповідає Ірина Клипко.

Нещодавно Ірина повернулася в Україну, але її історія надихає людей і надалі. Вона стала справжнім неофіційним культурним мостом між Україною та Кореєю, символом дружби та відваги йти за своїми почуттями на зустріч мрії, навіть якщо вам майже 60 років і ці мрії здаються нереальними.