Fotoinform

«Спочатку мене підкосило розлучення. Усе своє життя я любив одну жінку, однак в один момент вона вирішила, що нашим стосункам кінець. Дітей у нас не було. Я залишився сам… Єдина рідна людина, яка в мене була - мама. Але її здоров’я почало погіршуватися з кожним днем. Одного ранку її не стало… У мене більше не було нікого. У цей період і моє здоров’я почало погіршуватися», - саме таку сімейну історію розповів Кирило своїй соціальній працівниці Ользі Іваненко.

Наприкінці листопада чоловіку діагностували чутливий туберкульоз. Запропонували соціальний супровід, на що він погодився, адже сам не міг справитися ні з інформацією про лікування, ні прийняттям хвороби. Відтоді він перебуває під соціальним супроводом проекту «100 відсотків життя та якісних послух на Кіровоградщині» за підтримки Глобального фонду.

«Він не належить до асоціальної групи, не вживає алкоголь, просто в один момент проблема на проблемі. Під час нашого знайомства він був дуже пригнічений і подавлений. Я бачила, що він тримає у собі біль і образу. Ми часто з ним спілкуємося. Я хочу навчити його відпускати ситуації. Поступово виводжу його із замкнутого стану. Я пояснюю, що потрібно жити і шукати сенс у житті. Туберкульоз виліковний, якщо його лікувати. Тому зараз все залежить саме від нього. Якщо він не пропускатиме прийом ліків, добре харчуватиметься, він переможе хворобу», - каже соціальна працівниця БО «100 відсотків життя. Кропивницький» Ольга Іваненко.

Кирило з туберкульозом живе менше місяця. Наразі прихильність до лікування сформована. Він прагне перемогти хворобу. «Якщо це моє випробування, я його подолаю», - каже він соціальній працівниці.

Вікторія Семененко