Fotoinform

- На моїх очах помер брат. Він був наркозалежний. Я прийшов додому, бачу він лежить і дивиться телевізор, я до нього розмовляю, а він мовчить. Тоді підходжу, а він кам’яний… Я довго кричав, гупав кулаками по підлозі. Мені ніколи не було так боляче і погано, як тоді. У мене світ поплив перед очима. І відтоді я запив… Сильно запив, що інколи і зараз не можу зупинитися…, - розповідає свою історію Олександр, визнаючи алкозалежність.

З того моменту життя чоловіка дуже змінилося, адже він весь час проводив у «поганій» компанії. Його імунітет погіршав, він часто почав вхоплювати вірусні захворювання, особливо восени.

- В Олександра була висока температура, сильна слабкість. Його госпіталізувала швидка медична допомога. Обстежили, виявили туберкульоз. Відтоді він шість місяців проходив інтенсивну фазу лікування туберкульозу в протитуберкульозному диспансері. Потім переадресували до мене на медико-соціально-психологічний супровід. Я йому щодня приносив протитуберкульозні препарати. Потім його виписали на амбулаторне лікування. Я запропонував Олександру зробити групу інвалідності, проте, як виявилося, у його паспорті не вклеєне фото. Грошей у чоловіка не було, він не користувався маршрутками, завжди ходив пішки. Мені стало його шкода, адже під час соціального супроводу, я бачив його бажання одужати, тому я заплатив за переоформлення паспорта. Наступний етап – ми кілька місяців чекали, щоб звільнилося місце у сімейного лікаря для підписання декларації. І лише після цього ми змогли оформити групу інвалідності для Олександра, - розповідає про подальший шлях лікування чоловіка соціальний працівник проекту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині» Максим Горюнов.

Наразі Олександр продовжує лікування туберкульозу. Коли в нього виникали супутні захворювання, соціальний працівник Максим Горюнов звертався за благодійною допомогою через мобільний додаток Onelmpact до партнерської організації «TBpeopleUkraine».

Так вдалося забезпечити хворого на туберкульоз вітамінами та гепатопротекторами. Олександр повторює, що буде лікуватися, щоб не здатися у боротьбі із захворюванням.

- Я втратив брата, себе не втрачу. Я дякую, що соціальний працівник поряд у моменти, коли хочеться здатися. Відчуваю підтримку і знаю, що незабаром одужаю, - з вірою каже Олександр.