Fotoinform

Він кілька років поспіль працював водієм маршрутки. Щодня виходив з гарним настроєм на маршрут, посміхався людям і, навіть, жартома казав, що десь тут зустріне свою другу половинку.

Та в один момент його самопочуття погіршилося. Геннадій щодня змушував себе вставати вранці, але щоразу це було все важче.

«Я не міг пояснити свій стан. Чому так? Раніше я вставав рано, пив каву і летів на роботу. Та потім це бажання зникло. Я прокидався і лежав у ліжку, збирався із силами, щоб встати. Так тривало майже півмісяця. Я змусив себе піти в лікарню і здати аналізи. Коли мені повідомили результати флюорографічного обстеження, я ледь не впав із стільця. Слабкість, втомлюваність – це були симптоми туберкульозу. Стало страшно, адже я знав, що вирватися з лап цієї хвороби тяжко. Батьки переконали мене, що треба лікуватися. Я ліг в лікарню, але в душі не надіявся, що вилікуюся – попри те, що приймав усі пігулки, краще мені не ставало. Я думав, що це вже все… Лікарі мені змінили схему лікування. Звісно, я приймав ліки, але не вірив, що вирвуся…», - ділиться своїми хвилюваннями Геннадій.
Після стаціонарного лікування чоловіка виписали на амбулаторне лікування додому. Попередньо, за допомогою анкети ризику відриву від лікування, було визначено прихильність хворого до лікування та ризики припинення лікування.

«Клієнт потрапив під медико-соціально-психологічний супровід, завдяки якому згодом у нього з’явилося розуміння важливості проходити лікування на туберкульоз та приймати АРВ-терапію. Я самостійно щоденно доставляю Геннадію протитуберкульозні препарати та контролюю їх прийом, надаю соціально-психологічні послуги, у тому числі соціальну допомогу. Під моїм супроводом Геннадій з листопада 2019 року. Наразі йому залишилося ще кілька місяців приймати препарати до завершення лікування. Головне – я допоміг йому повірити у себе», - розповідає соціальний працівник проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині» Максим Горюнов.

Семененко Вікторія