Fotoinform

– Чим ситуація в Україні стосовно політики ґендерної рівності та реагування на СНПК відрізняється відтієї, яка складається вінших країнах?

– За останні роки Україна зробила значний прогрес щодоінституціоналізації ґендерної рівності. Було ухвалено кілька дуже важливих законів уцій царині, що сприятиме розширенню прав і можливостей жінок. Українапідписалата ратифікувала низку вагомих міжнародних документів, зокрема КонвенціюРади Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами(Стамбульськаконвенція).

Водночас є певні сфери, в яких Українаще має досягти прогресу. Наприклад, у Верховній Раділише21%жінок, тож ґендерний дисбаланс в представництві жінок досі зберігається.Тому впровадження ефективних квот, певних проміжних заходів, спрямованих на посилання представництва жінок в органах влади та їх представленості на наступних виборах у партійних списках, сприятиме кращому ґендерному балансув прийняттірішень.

Що стосується сексуального насильства, пов′язаного з конфліктом, то тут важливо зазначити, що Уряд України одразу розглядав це як серйозну проблему, як грубепорушення прав жінок і чоловіків. Ще навесні 2022 р. була ухваленаРамкова програма співробітництва між Урядом Українита ООН щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаномуз конфліктом. Її підписали віцепрем′єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина та Спеціальна представниця ООН з питаньзапобігання сексуальному насильству в конфліктах Праміла Паттен. 

Наразі Угода впроваджується Урядом та системою ООН через міжвідомчу робочу групу, яка регулярно координує активності дляреалізації плану дійза різними напрямками, включаючи надання комплексних послуг постраждалим від СНПК та забезпечення доступу до правосуддя для постраждалих. 

– ООН Жінкиє структурою, яка працює не лише з державами для забезпечення прав жінок та ґендерної рівності, але й з іншими агенціями ООН щодо ґендерного мейнстрімінгу в їхній діяльності. Чи здійснюється така робота в Україні?

– ООН Жінки присутні в Україні з 2016 р. Наш мандат передбачає роботу всфері розширення прав іможливостей жінок, ґендерної рівності, а також діяльності для досягнення Цілей сталого розвитку, зокрема цілі №5(Ґендерна рівність – ред.). Ми робимо це у тісній співпраці з іншими агенціямиООН, як частина ООН в Україні та гуманітарної команди ООН. Наприклад, ми тісно взаємодіємоз ФондомООН у галузінародонаселення(UNFPA) щодо питань протидії ґендерному насильству, включаючи сексуальне насильство, пов’язаним із конфліктом. Якщо  UNFPA більше зосередженананаданні послуг, негайній допомозі постраждалимвід СНПК, мибільше працюємо над розбудовою спроможності суб'єктів правосуддя та безпеки запобігати та реагувати на СНПК.

Інший приклад тісної співпраці – наша взаємодія з Міжнародною організацією праці(МОП). Обидві структури є учасниками глобальної ініціативи під назвою «Міжнароднакоаліція за рівну оплату праці»(Equal Pay International Coalition, EPIC) Організаціїекономічного співробітництва та розвитку (Organization for Economic Cooperation and Development, ОЕСР), до якої приєднався Уряд України, зобов’язавшись забезпечити рівну оплату праці чоловіків і жінок за рівноцінну роботу.

Разом з МОП ми підтримали розробку, а заразвже працюємо над впровадженням нової стратегії з рівної оплати праці, яка була затвердженаУрядом України. Ця стратегія покликана підтриматиповну та рівноправну інтеграцію жінок в економічне життя.

У контексті просування ґендерної рівності важливо працювати над подоланням ґендерних стереотипів. Убагатьох випадках люди навіть не розуміють, що є якась певна нерівність між жінками та чоловікамиі що є насильством. Урамках всесвітньої ініціативи «16 Днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства щодо жінок та дівчат» з 25 листопада  по 10 грудня ми провели національну комунікаційнукампаніюз протидії ґендерно зумовленому насильству –#Нестерпиться.Вона була покликана звернутиувагу суспільства на проблему ґендерно зумовленого насильства щодо жінок та дівчат, сприяти його превенції та поінформувати про платформи для допомоги постраждалим. Кожного дня протягом 16 днів в ефірахнаціональних телеканалів глядачі могли бачити та чути реальні історії жінок, які,на жаль, стикнулися з насильством, дізнатисяпро види насильства тамеханізми попередження та реагування на нього.

– Які програми та проєкти ООН Жінки реалізуєв Україні у відповідь на СНПК?

– Я вже згадувала Рамкову програму щодо протидії СНПК. Вона є дуже важливою, адже необхідно, щоб робота як зУрядом України, так і з різними агенціями ООН була скоординованою. Щодоїї реалізації ми активно співпрацюємо з Офісом віцепрем′єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної, Апаратом Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики Катерини Левченко, Міністерством внутрішніх справ (МВС), Офісом Генпрокурора, Державною службою з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також з місцевими органами владитаорганізаціями громадянського суспільства.

Зокремав 2023 р.ми долучились до розвитку спроможностей сектору безпеки в тому, що стосується реагування наСНПК. Проводили тренінги для Національної поліції, ДСНС, МВС, інших інституцій. Також працювали з Національним агентством з питаньдержавної служби (НАДС) – розробили та впровадили навчальний відеокурс, який підвищує обізнаність держслужбовців щодовиявлення та реагування на випадкиСНПК інадання допомоги постраждалим. Близько 1 500 держслужбовців пройшли ці тренінги. Цей курс ми розробляли тавпроваджували спільно з Асоціацією жінок-юристокУкраїни «ЮрФем». За нашими оцінками, в цілому завдяки нашій співпраці з «ЮрФем» ми охопили3 120 000 людей через розповсюдження інформаційних та довідкових матеріалів з питань СНПК.

Ми також долучаємося до роботи Уряду зпідготовки законопроєктів, спрямованих на підтримку постраждалих від СНПК. Законопроект №10132 про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації, був зареєстрованийу парламенті в жовтні 2023 р., він тісно пов’язанийіз законопроектом №10256 про реєстрацію військових збитків, завданих Російською Федерацією.

Досвід інших країн засвідчує, що дуже важливим є створення системи репарацій для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Щоб вони могли отримати різні види підтримки – медичну, психологічну, юридичну та фінансову.Ми усвідомлюємо, щознадобиться багато адвокаційної роботи для того, щоб знайти фінансуваннядля реалізації закону про репарації. Частина грошей може надійти із заморожених активів, але, ймовірно, буде потрібно залучати донорів, які зможуть допомогти з репараціями. 

– Урядом України, Світовим банком, Європейською комісією та ООН готується третя «Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення України». Яким чином у цьому звіті будуть відображені ґендерний вплив війни в Україні, а також проблематика СНПК?

– Дуже важливо, щоб у цьомузвіті було відображено ґендерні наслідки війни. Впершому та другому таких звітах було недостатньоінформації, яка стосувалася саме дезагрегованих за статтю даних. Томуз попередніх звітів вине отримаєте чіткого розуміння, якими є конкретні проблеми жінок і дівчатв умовах війни. Ви не побачите інформації про те, що жінки втрачають роботу, про те, як на них економічно впливають воєнні дії. Там також обмальінформації про проблему СНПК. Тому для третьої швидкої оцінки ми спільно з Урядом України, іншими агенціями ООН і організаціями громадянського суспільства підготували невеликий розділ, який стосуєтьсявпливу війни на жінок і дівчат. У ньому ми висвітлюємо проблеми, пов’язані з участю жінок у політичному житті, їхньою економічною забезпеченістю, а також питаннямибезпеки таситуацією з СНПК.

– Наскільки важливо враховувати забезпечення ґендерної рівності, а також потреби постраждалих від СНПК у Плані Відновлення України?

– Маю сказати, що нерідко люди пов’язують відбудову саме з об’єктами інфраструктури– з поновленням мостів, шкіл тощо. У перших двох звітах і справді великий акцент бувсаме наінфраструктуру, на зруйновані будівлі. Чому це так? Частково тому, що значно легше порахувати, скільки коштуватиме відбудоватаких зруйнованих війною об’єктів. Значно складніше виміряти порушення прав людини, зокремаоцінити наслідки насильстващодо жінок. Тому ми вважали, що дуже важливо висвітити ґендерний компонент та мати такий фокусований ґендерний розділ у третій швидкій оцінці івідобразити ґендерні потреби у відновленні України.

Що стосується СНПК, дуже важливоматизакон про репарації, згідно з яким постраждалі зможуть отримати доступ до правосуддя, розраховувати нанеобхідні послуги, а такожнафінансові репарації.

Я не впевнена, чи фінансування репарацій включено доПлану Відновлення України. Але ми точно можемо сказати, що реалізація майбутнього закону про репарації вимагатиме фінансування.Тому я вважаю, що було б дуже важливо включити це в План. Мичасто бачимо, що єполітична воля, є багато заяв про те, що потрібно включати питання ґендерної рівності до порядку денного, але при цьому не завжди передбачаєтьсяфінансування. Йдеться продосить серйозний бюджет для належної підтримкипостраждалих від СНПК.Це не одноразова виплати, після якої проблема зникне.Ні, постраждалі потребуватимуть довготривалої підтримки.

Це важливоі потребує планування вже зараз. На досвідікраїн Західних Балкан, наприклад, Боснії та Герцеговини, Косово,ми бачимо, що травма постраждалихвід СНПКпередається їхнім дітям. Тому ця проблема може спостерігатися ще кілька поколіньі потребуватиме ресурсівдля вирішення – людських та фінансових.

– Які виклики для роботи з реагування на СНПК в Україні ви бачите та як відповідаєте на них?

– Наразі відомо, що Офісом Генпрокурора зареєстровано 257 випадків СНПК. Ми не знаємо, чи це актуальна цифра, чи лише верхівкаайсберга. Дуже часто постраждалі від СНПК не хочуть розповідати свою історію, не говорять про те, що з ними трапилося. Тому я б сказала, що один із найбільших викликів у цій роботі – це побудова довіри для того, щоб постраждалі відчували впевненість, що вони можуть розказатипро свій досвідта здобути правосуддя. Тому я наголошую на необхідності впровадження закону про репарації. Тоді постраждалі бачитимуть, що розповівши про те, що з ними сталося, вони можуть отримати реальну підтримку.

Ще один викликдляУкраїни:складно отримати чітке розуміння, що відбувається натериторіях, які зараз поза контролем УрядуУкраїни. Ми не маємо повної інформації, що відбувається в місцяхутримання полонених, яке сексуальне насильство може вчинятисятам, що дієтьсяв приватних домівках. Ми не знаємо, яка кількість випадків сексуального насильства на територіях під тимчасовим військовим контролем Російської Федерації. Навіть якщо відомопро такі випадки, ми часто стикаємося з ситуацією, колизловмисникине перебуваютьна території Україниі якщо їх засуджують, то мало що можна зробити, щоб вони потрапили до в'язниці.

Викликів справдібагато, коли ми говоримо про СНПК.

– Яким чином напрацювання політики забезпечення прав жінок і ґендерної рівності, яка пріоритезована в Україні, допомагають справлятися з наслідками СНПК?

–  ЗацікавленістьУрядуУкраїни в розвитку ґендерної рівності тарозширення прав жінок в Україністалатим фактором, який допоміг швидко відреагуватина СНПК. На жаль, у деяких країнахлюди вважають, щоСНПК – це те, чого не уникнути, це просто наслідок війни, з цим нічого не можна зробити. Може, взагалі винна жінка, може, вона провокувала його. Але в Україні чітко розуміють, що СНПК –воєнний злочин. І що постраждалі від нього повинні отримати доступ до правосуддя.

Володимир ДОБРОТА,

Матеріал підготовлений у рамках Проєкту «Вистоїмо разом. Вдосконалення системи підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК)». Проєкт виконує Український Жіночий Фонд у партнерстві з громадською організацією «Ла Страда-Україна» та Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки Офісу Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції й Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики та за фінансового сприяння Європейського Союзу.