Fotoinform

Щорічно в полудень Великої Суботи з Гробу Господнього виходить Світло, запалюючи на Гробі так звану незгасаючу лампаду. Одночасно синьо-білі відблиски такого ж точно Світла розходяться по храму Воскресіння, висвітлюючи простір і запалюючи лампади і зв'язки свічок в руках віруючих

Даний факт фіксується на протязі, принаймні, сімнадцяти століть. Історик, археолог і богослов з Греції Харалампій Скарлахідіс зібрав 70 свідоцтв і згадок про Святе Світло, що відносяться до періоду між IV і XVI століттями. Нижче наводиться список із зазначенням національної приналежності авторів цих свідчень:

Чотирнадцять французів: «Понтіфікал» з Пуанти, Бернард, Жілон Паризький, Одольрік, Папа Урбан II, Фульхерій, Преподобний Ріхард, хрестоносець Амвросій, Бортольф, Гвіберт, Кодекс L, Петро Високоповажний, Хроніка Маргай.
Дев'ять англійців: Вільям Мальмсберійскій, Джон Мандевіл, Чарльз Уоррен, Хроніка Пітербороу, Сер Вільям Дагдейл, Невідомий мандрівник, єпископ Леофріка, хрестоносець Річард, Хроніка Маргай.

Сім греків-візантійців: Арефа Кесарійський, Никита, Кодекс F12, Іоанн Кантакузин, Пердіка, монах Ананія, митрополит Іоасаф.
Шість німців: Еккехард, Альберт Аахенський, Теодорих, Йоганн Шільтбергер, Ерфуртська хроніка, єпископ Вільбрандт.
П'ять арабів-мусульман: Саха, аль-Джахіз, аль-Масуді, Ібн аль-Касс, Ібн-Садат.
П'ять вірмен: Кіракос Гандзакеци, Матвій Едеський, Симеон Лехаці, Григір Даранагеці, Давид Мердінці.
Чотири італійця: Кафар, Лев єпископ Остійский, Варфоломій з Брешії, Хроніка Belli Sakri Historia.
Чотири перси: аль-Масихи, аль-Біруні, Алі Гератський, Захарія аль-Казвіні.
Троє росіян: ігумен Даниїл, архімандрит Агрефеній, Василь Позняков.

Всі ці свідоцтва одноголосно оповідають про Світло або Вогонь, яке чудесним чином сходить з неба на очах у віруючих і запалює лампаду в порожній Кувуклії Гробу Господнього. Йдеться про надприродне Світло, яке засяяло на Гробі Христовому в годину Воскресіння Його.
Святе Світло вперше з'явилося в момент Воскресіння Боголюдини ввечері Великої Суботи, коли наставало календарне воскресіння на Пасху, ймовірно, в недільний день 5-го квітня 33 року від Р.Х.

За всю довгу історію сходження Благодатного Вогню священнодійство зазнало дуже важливої зміни, що стосується присутності патріарха в Кувуклії Гробу Господнього.

Починаючи з кінця XV в. по теперішній час священнодійство здійснюється наступним чином: грецький патріарх один входить всередину Гробу Господнього і, схиливши коліна, підносить особливу молитву про зішестя Святого Світла. Приблизно тисячоліття тому ця процедура істотно відрізнялася. Згідно з письмовими джерелами, які належать до перших століть історії цього явища, - з IX і до кінця XV ст - на годину сходження святого Світу з небес Гробниця Христова була порожня. Тоді вхід до гробниці опечатувався воском, подібно до того, як це робили римські стражники, а грецький патріарх чекав зовні Гробу Господнього, недалеко від входу, молячись Іісусу Христу про зішестя Святого Світла. Найдавніше свідчення про такий порядок проведення священнодійства зустрічається в 930г. (Свідоцтво Арефи), і всі наступні свідоцтва, аж до 1480г, містять аналогічний опис служби.
Тобто приблизно протягом семи століть під час звершення чуда, в момент загоряння лампади всередині Гробу Господнього, в гробниці нікого не було! Коли Святе Світло сходить з неба, з'являються синьо-білі відблиски, які розсіюються по приміщенню. Крім того, в цей же час загоряється незгасаюча лампада, висвітлюючи Гроб Господній зсередини. Це світло, як випливає з свідчень, було ясно помітне крізь грати і балюстраду біля входу в Кувуклію.

Так, внутрішнє приміщення абсолютно темної і порожньої Кувукліі висвітлювалося не тільки полум'ям лампади, а й Світлом, що линуло з самого каменю Гробу. Тоді мусульманський правитель міста, який володів ключами від Кувукліі, відмикав Гроб для патріарха, який запалював свої свічки від лампади. І, вийшовши назовні, роздавав Світло віруючим. Часто в Кувуклію Гробу входить не патріарх, а сам емір - мусульманський правитель Єрусалиму.

Це священнодійство,яке безперервно повторюється протягом семи століть, не залишає місця для сумнівів в дійсності дива. Тому мусульмани Єрусалиму на тільки брали участь у ньому, а й переносили Святе Світло в свої будинки і мечеті. Всі свідоцтва описують чудо, що відбувається в порожній закритій Гробниці. У другій половині XV століття приймається рішення про піднесення молитви про дарування Святого Світла самим патріархом не за межами Кувукліі, а всередині неї, при цьому у вестибюлі в якості свідка знаходився тільки вірменський архієрей.

Сходження Світу може приймати різні форми. В одних випадках спостерігається Гроб, охоплений полум'ям або випромінюючий Світло, тоді як в інших з'являється сяюча біла куля, подібно яскравому сонцю, яка спочатку зависає в повітрі над Кувуклієй Гробу, а потім проникає всередину неї.

Треба зазначити, що присутність Святого Світла бачать не всі. Деякі європейські мандрівники, які брали участь в обряді, такі як Жан де Тевено (XVII ст.) - не бачили Світло, і згодом стверджували, що ніякого дива не існує. Однак той факт, що вони його не побачили, не скасовує його існування.

Переживання і споглядання Святого Світла залежить не тільки від ступеня віри, але є також результатом впливу Промислу Божого, котрий з якоїсь причини дає кожному пережити цю подію по-своєму. За відомою лише Йому причиною Іісус Христос може явити Свою світлу славу незалежно від ступеня духовної досконалості навіть невіруючому.

В наші дні чин священнодійства складається з декількох етапів. Вранці Великої Суботи у Храмі гасяться всі лампади, а Гроб Господній запечатується бджолиним воском.

О 12.00 в Храм входить православний грецький патріарх і починає за звичаєм літію з триразовим обходженням Святого Гробу. Після Хресного ходу Гроб Господній розпечатується і всередину нього вноситься погашена незгасаюча лампада, яка займеться від Святого Світла. Далі патріарх, тримаючи в руках чотири зв'язки по 33 свічки кожна, входить в Гроб Господній. Разом з ним - і представник вірмен. Перебуваючи всередині Святого Гробу, патріарх, схиливши коліна, читає особливу молитву, закликаючи Господа Іісуса Христа дати людям Благодатний Вогонь як дар благословення і освячення. Майже в той же момент Святе Світло з'являється і розсіюється по храму; при цьому запалюється незгасаюча лампада всередині Гробу Господнього. Священнодійство завершується виходом патріарха, який роздає Благодатний Вогонь віруючим.