Fotoinform

Вона вважає, що ратифікація Конвенції Ради Європи із запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції) суттєво вплине не лише на сучасні, але й на майбутні родини. Це стало темою нашої розмови з нею.

– Хто найчастіше потерпає від домашнього насильства?

– Загалом проблема домашнього насильства може зачепити будь-кого. Але статистика звернень на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, яка працює на базі ГО «Ла Страда-Україна», засвідчує, що переважно від нього потерпають жінки. За 9 місяців 2021 р. гаряча лінія отримала 26 739 звернень, майже 96% із них стосувалися саме проблем домашнього насильства. 83,9% – це звернення від жінок, 16,1% – від чоловіків.

Наведені показники є доволі сталими за останні три роки. Водночас вони показують, що зараз наші громадяни та громадянки почали активніше звертатися по допомогу у випадках домашнього насильства, ніж це було раніше. Зростає загальне розуміння того, що не варто жити в обставинах, які спричинили такі випадки. І в цьому теж є вплив Стамбульської конвенції проти насильства.

– Як від домашнього насильства страждають діти?

– Це велика проблема. Навіть якщо будь-який вид домашнього насильства не зачіпав конкретно дитину, але вона була його свідком, причому неодноразово, то наслідки для неї можуть бути катастрофічними. Тому що у дитини сформується відповідне бачення сімейних ролей, поведінки в соціумі. Є велика вірогідність, що таку ж агресію вона переноситиме у власне доросле життя, на свої відносини в сім’ї, з друзями, з колегами по роботі, зі своїми літніми батьками. У неї можуть виникати проблеми під час навчання, влаштування на роботу, загалом у питаннях самореалізації.

На жаль, багато батьків вважають, що дитина-свідок домашнього насильства не є потерпілою. Під час одного з опитувань на нашій гарячій лінії ми цікавилися цим питанням. І 80% опитаних нами абонентів говорили, що діти не бачили, як батьки б’ються, та не чули, як сваряться, бо перебували в іншій кімнаті. Тому батьки не вважали необхідним надавати такій дитині допомогу.

Ми маємо активно працювати для інформування суспільства, батьків про те, що дитина як свідок домашнього насильства потребує психологічної реабілітації. І поліція має фіксувати випадки, коли дитина була свідком домашнього насильства. Тобто дитина має фігурувати в документах, які засвідчують факт насильства, для того, щоб їй можна було організувати якісну реабілітаційну допомогу.

– Стамбульська конвенція є міжнародним правовим документом. Як його ратифікація Верховною Радою України позначиться на житті кожного з нас?

– Стамбульська конвенція проти насильства включає необхідні стандарти, які стосуються поліпшення допомоги постраждалим, обов’язкового покарання кривдника та запровадження комплексної державної політики, спрямованої на подолання такого явища, як домашнє насильство. І ратифікація Стамбульської конвенції необхідна, в першу чергу, для того, щоб усі мешканці України відчували правовий захист. Знали, що право кожного громадянина і кожної громадянки на життя без насильства, без знущань є основоположним.

Стамбульська конвенція передбачає комплексні підходи до вирішення проблем з домашнім насильством. Неможливо запровадити лише частину цих підходів і відкинути інші. Тому ми й говоримо, що необхідна ратифікація цієї Конвенції, щоб вона працювала на повну силу.

Так, національне законодавство щодо протидії домашньому насильству за останні роки дуже змінилося. Але ми не покрили всіх вимог Стамбульської конвенції. І лише після її ратифікації Україна буде зобов’язана включити в свої політики як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому кожен стандарт, закладений в ній.

Людина, яка потерпає від домашнього насильства, потребує допомоги. У цей процес включається дуже багато спеціалістів. Загальнонаціональне дослідження, яке проводилося з цього питання кілька років тому, показало, що сукупні економічні витрати суспільства через насильство щодо жінок становлять суму, рівну річному бюджету міста Одеса. Тому від впровадження комплексу заходів, які передбачені Стамбульською конвенцією, виграють усі – і держава, і суспільство, всі дорослі, літні люди та діти.

– Як Стамбульська конвенція змінює культуру стосунків між людьми?

– Стамбульська конвенція сприяє формуванню сімей, в яких немає насильства. Вона допоможе побудувати наше суспільство, наші сім’ї такими, в яких чоловіки та дружини не домінують один над одним, а налагоджують партнерські стосунки.

Дотепер іще досить часто можна почути стереотипну думку, що чоловік має домінувати в сім’ї, він повинен заробляти гроші. А дружині відводиться роль домогосподарки, виховательки дітей, яка залишається на другому плані. І такі стереотипні погляди сформовані вже давно. Конвенція має допомогти утвердженню рівноправності в усьому: і щодо реалізації кожним членом родини свого права на працю, на кар’єру тощо.

Це європейський підхід. І вже дуже багато наших громадян і громадянок вибудовують свої сім’ї на такому прикладі. Люди не з’ясовують стосунки, а налагоджують їх на основі права. Такі взаємини ми називаємо партнерськими.

Стамбульська конвенція визнає домашнє насильство злочином. Держава не має толерувати такий злочин, який відбувається в сім’ї.

– Чи спроможна Стамбульська конвенція суттєво вплинути на ставлення українців до проблеми домашнього насильства?

– Ми вже бачимо, що українці та українки починають активно говорити про недопустимість домашнього насильства. Соціальні мережі, статистика звернень як на нашу гарячу лінію, так і до Національної поліції, до інших структур говорить про збільшення звернень задля захисту та відновлення власних прав. Одним із плюсів Конвенції є те, що після її ратифікації наші співгромадяни та співгромадянки можуть активніше відстоювати свої права також у Європейському суді з прав людини. Тому що міжнародні документи дають підставу для звернення громадян держави, яка ратифікувала ці документи, до європейських інстанцій.

Українські суди теж почали уважніше ставитися до виконання норм Стамбульської конвенції, попри те, що Україна її ще не ратифікувала.

– Чи часто в Україні розглядаються справи, які стосуються домашнього насильства?

– 2018 р. в Кримінальному кодексі України з’явилася стаття 126-1, яка ввела домашнє насильство до системи кримінальних злочинів. Сьогодні суди розглядають на 20-30% більше справ стосовно домашнього насильства порівняно з 2016-2017 рр.

Але ми окрім кримінальної відповідальності за домашнє насильство маємо ще й адміністративну. Це коли домашнє насильство не є системним і не спричинило тяжких фізичних, психологічних та інших наслідків. До 2018 р. ми мали лише адміністративну відповідальність і наразі розгляд справ в адміністративних провадженнях є більш-менш сталим, тобто майже не збільшився. Тому що багато справ перейшли до розряду кримінальних злочинів.

За останні роки суддівський корпус, проходячи навчання, підвищення кваліфікації стосовно розгляду справ щодо домашнього насильства, набагато якісніше почав їх розглядати, навіть в адміністративному провадженні. Рішення суду спрямовуються на відновлення прав постраждалих осіб.

– Чи здатна Стамбульська конвенція посилити сімейні цінності, які сформувалися в Україні?

– Конвенція говорить про те, що в державах, у суспільстві, в сім’ях не повинно бути насильства в жодних його проявах. І запровадження одного із її принципів, наприклад, інформування про права громадян лише зміцнить родину. Якщо сім’ї відмовляться від насильницьких методів поведінки, в них пануватиме мир. І діти не бачитимуть насильства, не знатимуть про нього. І коли подорослішають, то на сучасних проєвропейських засадах формуватимуть уже свої сім’ї. Конвенція не лише допомагає тим, хто сьогодні страждає від домашнього насильства, але й закладає підґрунтя безконфліктних взаємин у майбутніх родинах. І в тих суспільствах, які формуватимуться. І вже за кілька поколінь ми матимемо суспільство, яке не толеруватиме насильство.

Я впевнена, що ратифікація Стамбульської конвенції проти насильства, її інкорпорація в національне законодавство допоможе нашому суспільству за певний час подолати стереотипи, які сформувалися в сімейному житті.

– Як Стамбульська конвенція допомагає співпраці державних органів та громадських організацій для протидії домашньому насильству?

– Конвенція передбачає, що така співпраця має неодмінно відбуватися. Як би держава гарно не прописала нормативно-правові акти, як би вона класно не формувала свою політику на принципах Стамбульської конвенції, без залучення громадських організацій до цих питань їй не обійтися. Насамперед, за їхньої допомоги значно розширюється коло суб’єктів, долучених до боротьби з домашнім насильством.

Та ж Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації допомагає отримати не лише цифрову статистику, але й якісну. Як громадська організація ми можемо допомагати державним органам бачити проблеми, про які дізнаємося від наших абонентів, швидко та якісно на них реагувати, наприклад, через внесення змін до певних нормативних документів.

При ГО «Ла Страда-Україна» також працює Національна гаряча лінія для дітей та молоді. На неї звертаються діти й підлітки, які теж потерпали від домашнього насильства. В разі необхідності ми відправляємо листи реагування чи запити до державних структур, щоб мультидисциплінарна команда спеціалістів розібралася із ситуацією, що склалася в родині нашого абонента.

Стамбульська конвенція говорить, що державні органи і громадські організації мають привертати посилену увагу суспільства до проблем домашнього насильства через відповідні інформаційні кампанії. Тому що багато жінок і особливо тих, які проживають у сільській місцевості, не мають достатньої інформації і не розуміють, що домашнє насильство – це не особиста, не сімейна справа, а порушення прав людини. Захист від цього злочину має надавати держава.

– Хто в Україні відповідатиме за реалізацію положень Стамбульської конвенції після її ратифікації? Чи здійснюватиметься зовнішній контроль за її виконанням?

– На сьогоднішній день національним координатором у питаннях протидії домашньому насильству є Міністерство соціальної політики. Це той центральний орган, який формує державну політику у цьому питанні. У частині, яка стосується покарання кривдників, відповідальність також покладається на Міністерство внутрішніх справ, на Національну поліцію.

Що стосується зовнішнього контролю, то це один із дуже важливих наслідків ратифікації Стамбульської конвенції. Україна після ратифікації Конвенції звітуватиме про реалізацію її норм, загалом про ситуацію, яка складається в країні стосовно подолання домашнього насильства, перед міжнародними структурами. Це дуже корисно для нашої держави. Бо вона намагатиметься перед цим звітуванням максимально охопити всі питання в національному законодавстві, реалізації його норм. І потім, отримуючи коментарі або ж рекомендації від представників інших держав, може чітко спланувати подальші дії для впровадження в чинну систему подолання і протидії домашньому насильству.

Володимир ДОБРОТ