Fotoinform

Чи про те, що для закріплення кольору нитки запікали в житньому тісті? Після такої операції вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Чи про те, що композиція сорочки — то чітко продумана й логічна конструктивно-декоративна система взаємозв'язку площинвишивки, поєднання ажурних швів і вільних частин білого тла? А про те, щоосновна увага приділялась оздобленню рукава, що йшло від давнього культу людських рук?

Про все це можна прочитати в просто таки блискучих виданнях,якими багата бібліотека Чижевськогоі які були у центрі уваги у Всесвітній день вишиванки – одномуз найулюбленіших свят у книгозбірні.  Уцей день головна бібліотека області перетворилася на магічний простір, від якого в далеке минуле тягнулись кольорові стежинки ниток, щоб об’єднати нас, сучасних, з пращурами. 

У  головному холі закладу прекрасними локаціями для створення неперевершених світлин стали виставки картин, створених кропивницькимивишивальницями, виробів декоративно-прикладного мистецтва та колекція українських старожитностей.  На бібліотечному майданчику кропивничані гостей міста розповідали про те, що означають кольори та квіти, якими оздоблюють вишиванки, а у відділах вишиванкували!

НауковицяОлена Класова знайомила відвідувачів з історією заснування українських центрів вишивального мистецтва. В цій історії, до речі, важливе місце посідає постать нашої землячки Наталії Давидової. Саме вона на початку ХХ століття відроджувала мистецтво української народної вишивки та відтворювала її у дизайні.

Молодь залюбки квестувала. Дівчата та хлопці «читали» візерунки, розпізнавали в орнаменті вислови відомих людей, за етноколоритомвпізнати моделі відомих дизайнерів.Чи знайдеться хтось, хто відмовиться демонструвати свою обізнаність в українських традиціях, винахідливість та інтелект?

Школярі інтерактивно  розгадували таємничий код предків, а юні парламентарі спілкувались з відомим кропивницьким етнологом Павлом Рибалком.  Він добре знається на символіці орнаментів і кольорів у вишиванках, на регіональних відмінностяхсорочок і на тому,як національний одяг став маркером ідентичності.

Найменші відвідувачі брали участь у майстер-класах, а дорослі мали змогу повчитися вишивати у знаних майстринь-медикинь. Пані Наталія і Анна представили вишиті власноруч обереги, прикрасита картини, які не могли не викликати захоплення і бажання і собі вишити щось гарненьке.

Бібліотека розквітала щасливими посмішками, дзвеніла молодими голосами і огортала своєю неперевершеною атмосферою, в якій оживали українські традиції, щоб надихнути кожного відвідувача красою вишиванки як символу української душі.

То ви знаєте відповіді на питання, поставлені на початку нашого спілкування? Якщо ще ні, пропонуємо до уваги книгу «Українське народне вбрання» художниці і дослідниці українського історичного костюма Зінаїди Васіної, а також видання«Я є Україна. Світоглядний всесвіт українців» та «Код української вишивки» літераторки і дослідниці української символіки та звичаєвості Марії Чумарної.

«Українська вишивка» Тетяни Кара-Васильєвої і Алли Чорноморець – це книга про історію української вишивки від Х до ХХ століття (!), а приголомшливий двотомник «Традиційне вбрання українців» Оксани Косміної– науково-популярне видання, в якому історико-етнографічна та краєзнавча інформація проілюстрована фото автентичного вбрання, що зберігається у 22 музеях України та приватних колекціях.

Усіці книги захопливі, змістовні та яскраві і усі вони про те, що Україна – не зовні, вона – в кожному з нас.

Лариса Семенова