Fotoinform

Толі трохи більше за п’ятдесят. Чоловік з опущеними плечима, під очима мішки, не бачить сенсу в житті. Для нього єдиний вихід і задоволення – це алкоголь і наркотики. Так продовжувалося досить довго, допоки він не захворів настільки сильно, що не міг встати з ліжка. У цей момент десь ділися друзі, які так часто були на підхваті з оковитою і наркотиками. Чоловіку викликали швидку медичну допомогу сусіди. Так він потрапив на лікарняне ліжко. Діагностували пневмонію, яка не дуже піддавалася лікуванню.

- Було тяжко, бо ще хотілося випити, отримати дозу, але цього нічого не було. Я отримував крапельниці і пив таблетки… Потім мені сказали, що у мене туберкульоз. Мене направили на стаціонарне лікування в протитуберкульозний диспансер, де я пролежав, як мені здалося дуже довго…, - ділиться історією Анатолій.

Узимку 2019 року чоловіку порадили соціальний супровід БО «100 відсотків життя. Кропивницький», адже були великі ризики, що через потребу вживати алкоголь і наркотики, він залишить лікування. Він виділяв паличку Коха, а отже, був небезпечним для оточуючих. Лікування треба було однозначно.

- Про наркотики і про ВІЛ, я дізнався під час того, як Толя лікував туберкульоз. Я розумів, що так довго він не протримається, що потрібно шукати вихід. Запропонував стати на програму замісної підтримувальної терапії – це коли вуличні наркотики замінюються штучними. Розпитав, чи він приймає АРВ-терапію, як виявилося – він приймав ці ліки хаотично, коли хотів. Ці два ключових фактора грали велику роль у його лікуванні туберкульозу. Кажу йому: «Хочеш жити?». Він киває головою. Так тривало майже рік. Як виявилося, у нього не було необхідних документів, щоб стати на програму ЗПТ. Я йому допоміг зробити документи. Він розпочав прийом ЗПТ і на регулярній основі почав приймати АРВ-терапію, - розповідає про ДОТ-супровід свого клієнта соціальний працівник проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині» Максим Горюнов.

Після того, як Анатолій став безпечним для оточуючих, тобто не виділяв паличку Коха, завдяки лікуванню, він мав повернутися додому. Однак те місце, де мешкав чоловік, було настільки занедбане, що там не можна було жити. Анатолій пригадав, що його покійна мама поділила житло між ним і братом. Тобто, йому було куди повертатися, однак не було документів, які б підтверджували це. Тоді на допомогу прийшов юрист благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький» Арсен Арутюнян, який допоміг і пояснив, як діяти в цій ситуації. Анатолій дослухався і на цьому сімейні чвари зупинилися, племінниця більше не претендувала на його житлову площу.

Наразі чоловік успішно завершив лікування. У лікарні взяв довідку, що не виділяє паличку Коха. Він влаштовується охоронцем на роботу. Каже, що життя налагоджується завдяки допомозі з благодійної організації.
Вікторія Семененко