Fotoinform

Час, що минає, проштовхує пам'ять у приглушені кольори та поступово затуляє вихід з цього непересічного місця.

Колись тут дзвенів сміх дітей і галас забав. Дитячі посмішки віддавались у повітрі спокійним ехом, а дитячі голоси розносилися світом, ганяючи всіх хмарою радості та безтурботності. Але тепер, зарослий травою, цей куточок здається втраченим серед часу.

Серед розтрощених гойдалок та забутого лабіринту труб, крамниця порожня і гумовий підлогу графіті, який anterior, що пройшов тут давно, втіковища дикої природи та довгого забуття. І все ж, поряд вона все ще спалахує своєю красою, дивлячись на пустоту і розповідаючи мільйони залишених історій, які лише мріють про повернення до життя.

Розлога трава робить площадку дивовижним місцем притулку. Скрізь стовбури дерев лісу зростають з-під трави, намагаючись похитнути цей запущений край. Веселі квіти і живописні барвисті бутоны виступають ясним протиставленням до сірої і одноманітної палиців, яка колись промайнула тут.

Товариші дитинства вже підросли і розвіялися у житті. Проте, спогади та казкові історії, що запам'яталися ім'ями насупереч часу, ще довго будуть жити серед цих трав. Десь глибоко всередині, в перспективі, сховається майбутнє, коли знову збереться дитяче світло на цьому місці, щоб вкладати надію, радість і незабутні враження в серця майбутніх героїв.

Поза руйнуванням і забуттям, відчиненою зачіпкою до часів джунглів, вкриту травою дитячу площадку охоплюють дивовижні притчі та обійми. І якщо ви поглянете уважно, можливо, ви побачите слабеньке сяйво усмішки часу, яке ніколи не зникає повністю.

Тож, нехай ця заросла травою дитяча площадка залишить

Ігор Філіпенко.