Fotoinform

Зриваються лампочки , виходе зладу сантехнічне обладнання, чужі кішки лізуть у хату, наче там помазано .А коли куча химерних кажанів поселяються в неї на лоджії, тоді вона розуміє, що потрібно бути обережною, та слідкувати за собою та своїми родичами. Вона пам`ятає, що коли їй було 18 років, то пізно уночі, до неї у кімнату, через хвіртку залетіло зразу двоє кажанів, яких неможливо було вигнати з хати. І буквально через місяць Анастасія вийшла заміж, та переїхала до другого житла. Це було різким поворотом у її житті і кажани були вісниками цього. Кажани продовжують лізти у її життя уже майже 30 років поспіль. І тоді життя її, та її родини висить на волосині. То хворіє дитина, то із рідними відбуваються негаразди. А все це почалося з самого дитинства. Років у десять її навчила ворожбувати стара жінка. Яка була дуже схожа на відьму з казок. Яку вона побачила біля паркану своїй домівки. Стара жінка підійшла до Анастасії, попрохавши склянку води. Анастасія з жахом згадує, що коли вони зосталися на одинці у старій хатині, відьма почали розкидати карти і розповідати страшну сповідь, від якої волосся на голові у Анастасії вставало дибки. Вона розповіла, що у Кіровоградському районі є село, в якому жила сліпа дівчина. Для неї збудували мазанку без вікон, з одними дверми. Вона була відлюдкувата і до старості жила сама. Чим вона займалася ніхто не знав. А коли одного дня вона прийшла у село і сказала, що наступного дня вона помре, і щоб люди сипали зерно за її труною, коли будуть її ховати. Так воно і сталося. Наступного дня небіжниця померла. Люди вирішили виконати її останню волю, і розсипали зерно, коли її ховали. І в цей час з її мазанки почали вилітати кажани, їх було так багато, що вони закрили собою небо. У селі поповзли чутки, що ця стара була відьмою. Місцеві жителі почали боятися ходити біля її могили. А деякі не віруючи люди , зокрема агрономка цього села, вирішила осквернити могилу жінки, щоб довести, що стара була не відьмою, а все це чутки. Але коли агрономка зібралася на кладовище, і вийшла із своєї хати, то вона зійшла з розуму. Її доставили до лікарня, прив’язали до ліжка, бо вона поводилася дуже агресивно. Так вона там і померла, не приходячи до тями, погнувши усе металічне ліжко. Мешканці села до сіх пір з острахом обходять могилу старої відьми. І коли Анастасія почула всю цю страшну розповідь, вона також подумала що її нова знайома, теж відьма. У неї закралася підозра, що розповідь незнайомки була про себе. Але гіпнотична дія жінки була дуже великою і Анастасія перейняла ворожіння, не розуміючи небезпеки . З цього дня Анастасіїне життя почали супроводжувати кажани. Через багато років ворожіння Анастасія хоче попередити читачів, що по перше треба знати к кому ти ідеш на ворожіння, та довіряєш свою долю, а по друге - взагалі чи треба випробувати свою долю, і накликати на себе не гаразди. У наш час ворожіння увійшло у моду і люди не замислюється над наслідками своєї цікавості. А за все у нашому житті треба розраховуватись.

Ігор ЛЮТИЙ.