Fotoinform

В рамках краєзнавчих студій бібліотеки Чижевського він презентував книги «Будівничі міста на берегах Інгулу» та «Драго, Зусман та інші».

Зазначимо, що ці видання доповнили цикл досліджень пана Володимира, присвячених саме розбудові міста та особистостям, які визначали його архітектурне обличчя: «Від Лишневського до Віньковського», «Він прикрасив місто вишуканими будівлями», «Слідча справа № 2435», «Планували одне, а збудували інше», «Ліфт на третій поверх» та інші.

В книзі «Будівничі міста на берегах Інгулу» автор, за його власним визначенням, зробив спробу на підставі архівних документів зібрати під однією обкладинкою імена будівничих Єлисаветграда у ХVІІІ - ХІХ століттях. І першим, про кого вона розповідає, є Олександр Вейс, якого, на думку дослідника, можна вважати кресляром одного з перших загальних планів фортеці св. Єлисавети. В обласному держархіві зараз знаходяться фотокопії плану «Проект будівництва фортеці Святої Єлисавети за указом Урядового Сенату 1753 року квітня 20 дня».

Краєзнавець згадує прізвища генерал артилерії Івана Федоровича Глебова, який не лише вибрав місце для фортеці на правому березі Інгулу, а й керував інженерною бригадою, яка складала загальні та спеціалізовані проєкти побудови фортеці. Окремий розділ присвячений інженер-полковнику Іогану Менцеліусу, якому наприкінці 1757 року доручили завершити будівництво фортеці. Є в книзі й історія про «архітектурного невдаху усіх часів і народів» Олександра Францовича Віста, якому приписують креслення проєкту кам’яної церкви для фортеці.

Розповідається в ній про архітектора Матвія Казакова, який 1783 року розробив генеральні плани Єлисаветграда та Олександрії та про наступні плани розбудови міста; про перше повітове училище, засноване 1811 року; про перший дерев’яний міст через Інгул, який розпочали будувати у 1756-му; про першу міську лікарню, що брала свій початок від військового шпиталю, який діяв при фортеці св. Єлисавети з 1777 року та ще багато дуже цікавих фактів. Зокрема, про архітекторів Рудольфа Желязевича, Федіра Шохіна, Олександра Бруні, Андрія Достоєвського, техніка Матвеєва, військового інженера Ширяєва, кондуктора Цвєткова та інших фахівців, чия діяльність залишила свій відбиток в історії містобудування Єлисаветграда-Кропивницького.

У краєзнавчому проєкті «Драго, Зусман та інші» автор спробував зібрати техніків-будівельників, які працювали в нашому місті у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття, та розповів про їхні найбільш значимі проєкти. На жаль, інформації про цих людей замало. І все ж Володимиру Поліщуку вдалося заповнити деякі білі плями. Радимо почитати про техніка Зусмана – помічника присяжного повіреного, учасника Товариства розповсюдження грамотності і ремесел та приятеля багатьох відомих діячів культури торішнього Єлисаветграда.

Пам’ятаєте красень-будинок на розі Преображенської та Пашутінської вулиць? Нині там розташований ресторан «Максим», кондитерська та секонд-хенд. В радянські часи він був звичайним багатоквартирним будинком без зручностей, на першому поверсі якого працювала їдальня та хлібна крамниця. А на початку ХХ століття це був величний готель «Рига», до будівництва якого свій архітектурний талант і досвід доклав технік Зусман.

Книги «Будівничі міста на берегах Інгулу» та «Драго, Зусман та інші» та попередні історичні розвідки Володимира Поліщука можна прочитати на сторінках Цифрової бібліотеки нашої книгозбірні

Відео презентації дивіться на бібліотечному каналі YouTube