Fotoinform

У новому випуску знімальна команда відвідала старожилів у Долинській, Дубровиному та Боковому. Унікальною стала зустріч з однією з найстаріших в Україні довгожительок - 106-річною Ганною Лисою, яка поділилася спогадами про життя на початку XX століття, а також заспівала старовинну пісню.

У Долинській знімальна команда зустрілася з Ганною Лисою (у заміжжі Голуб) 1917 р.н. Від бабусі вдалося записати не лише свідчення про розкуркулення, Голодомор, а й зафіксувати кілька пісень, серед яких колядка, де згадується Кривий Ріг.

Пані Ганна розповіла досить нетипову історію - її батько був серед числа тих, хто відразу зрадів створенню колгоспів та повірив у колективізацію. Однак згодом був змушений переховуватись від влади, а його трьох доньок (серед яких і Ганна) відправили до Сибіру. Ганна була ще підлітком, коли потрапила у сибірський табір.

Валентині Лехан, яка теж проживає у Долинській, 88 років. Бабуся вразила своїм смаком до життя і молодим не по роках виглядом. Команді «Баби Єльки» вона показала свої багатства - десятки барвистих суконь ще з радянських часів. Жінка розповіла, що любов до краси прищепила їй бабуся Олена, яка служила в панів (колись щоб убрати онучку гарно, вона з вишитого рушника пошила їй сукню).

Дитинство у Валентини було дуже тяжким. Її матір вбив уламок німецького снаряда. Жінка саме обідала з рідними, коли снаряд поплив у будинок, де переховувалися німецькі солдати. Уламки цього снаряда забрали її життя. Бабуся пригадала, що це сталося 11 березня 1944 року - у день звільнення Долинської від німецьких солдатів.

Наступним респондентом став житель села Дубравине Гурівської громади Олександр Жуковський. Чоловік - місцевий тесля, скрізь по селу можна побачити його сліди. Хоча й чоловік замолодий для проєкту «Баба Єлька» (1951 р.н.) , проте він продемонстрував процес виготовлення деревʼяних виробів і став провідником до своїх старших односельців.

Про історію села Дубравине розповів місцевий краєзнавець Василь Гриценко. Саме він поділився чималою кількістю цікавих фактів про рідне село, яке за його словами ще в 1740 році було землею козаків. Під час фільмування чоловік показав найдавніші фотографії об`єктів, яких, на жаль, побачити на власні очі вже неможливо. Серед світлин - церква Пресвятої Богородиці, закладена в 1804 році.

87-річний Микола Шевчук родом із Хмельниччини, у Долинський район потрапив у 50-х роках у пошуках роботи. Тут закохався у Варю, яка була місцевою, і, так само як Микола, любила співати. Від дружини, яка померла кілька років тому, у діда Колі залишився скарб - її голос, записаний на магнітофонних касетах. Одну з таких він включив спеціально для команди «Баби Єльки».

Лейтмотивом п`ятої серії документального циклу "Баба Єлька" є нагадування про цінність речей та моментів, які, на перший погляд, здаються дрібницями.

"В сучасних реаліях, коли триває війна, дуже складно віднайти рівновагу та почати знову цінувати дрібнички, які нас оточують. Однак спогади про тих, хто пережив жахи війни та зберіг добро в серці дає надію і віру в те, що будь-які жахіття мають свій край. Треба жити тут і зараз, цінувати пляшку молока, яку передала сусідка, кухоль чистої води із криниці, яка існувала до початку часів, каву, зварену у півлітровій баночці до приїзду гостей. Саме тому ця серія пронизана спогадами про тих, хто жив давно, і розповідями тих, хто живий зараз», - прокоментувала вихід 5 серії співзасновниця проєкту «Баба Єлька» Інна Тільнова.

Документальний цикл продовжує розкривати та відтворювати цінні аспекти культури та спільноти різних куточків Кіровоградщини.

Переглянути серіал «Баба Єлька» можна на ютуб-каналі проєкту.

Ініціатива «Стань агентом Баби Єльки» реалізується громадською організацією «Баба Єлька» завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), та проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні».