Fotoinform

Мета експозиції - донести до відвідувача музею страшну правду про глобальну екологічну катастрофу ХХ століття, наглядно проілюструвати зворотній бік технічного прогресу, коли він не супроводжується відповідним прогресом у сфері духовного розвитку та свідомості людини, змусити зрозуміти увесь жах вже існуючих і ще можливих наслідків Чорнобильської трагедії, щоб підштовхнути до відповідних висновків.
Адже Чорнобиль – це не лише географічне визначення епіцентру радіаційного вибуху, який, доречи, на думку деяких істориків став одним з трьох цвяхів (разом з Афганістаном і так званим «Сухим законом»), вбитим у труну Радянського Союзу. Чорнобиль – це величезні біда та біль України, остаточний крах ілюзій людей відносно підкорення «мирного атому». Жертвами вибуху на ЧАЕС стали понад три з половиною мільйона людей, з них півтора мільйона – діти. Дехто зразу прийняв мученицьку смерть, хтось назавжди залишився калікою, інвалідом. Фактично ж ті чи інші проблеми зі здоров’ям мають всі, хто мав «щастя» народитися після Чорнобиля. Зростає кількість захворювань щитовидної залози, алергічних проявів, захворювань на рак тощо. Причому ці хвороби з кожним роком «молодшають». «Хворе покоління», «Післячорнобильське покоління» - такі визначення все частіше лунають в нашому суспільстві. Це означає, що така соціальна категорія людей як «Діти Чорнобиля», у разі її юридичного затвердження, охопила б не меншу (а можливо – і більшу) кількість людей, ніж, скажімо, категорія «Діти війни».
Чорнобильська трагедія нанесла нищівного удару по українській флорі і фауні, викликавши, зокрема, незворотні мутаційні процеси, оскільки тільки на півночі України радіацією було забруднено понад п’ятдесят тисяч квадратних кілометрів земель. До сих пір спостерігається масова загибель хвойних рослин, мікроорганізмів, що мешкають у ґрунті, ссавців, втрата репродуктивної функції у рослин і тварин, особливо в зоні підвищеного опромінення на відстані 20 – 30 кілометрів від ЧАЕС.
Чорнобиль породив і численні соціальні та демографічні проблеми, адже із найбільш постраждалих районів було виселено більше триста п’ятдесяти тисяч чоловік. Багато з них втратили роботу, опинилися «за бортом». До того ж, в умовах агонії радянської системи, і як наслідок – зниження життєвого рівня людей, між переселенцями і місцевим населенням часто виникали конфлікти і напруженість, які ще більше поглиблювали атмосферу відчуження.
Експозиція «Чорнобиль – твій біль, Україно!» залишається, на жаль, актуальною, оскільки актуальними залишаються проблеми, породжені Чорнобилем, які на сьогодні ще далекі від свого вирішення. А назва її – то, зокрема, і символ тих дзвонів, у які, образно кажучи, б’ють вчені, експерти та небайдужі представники різних організацій з багатьох країн світу, намагаючись привернути увагу до невирішених чорнобильських проблем, прогнозуючи катастрофічні наслідки планетарного масштабу.
Доречним буде нагадати останні дослідження японських вчених, проведені на свинях, які шокували увесь світ. Перше покоління опромінених свиней виглядало цілком нормальним, друге вже мало певні проблеми зі здоров’ям, третє вже можна було назвати каліками, четверте – потворами, а у п’ятому варіанті на світ з’являлись безформні шматки м’яса. Як кажуть, «інформація для роздумів».
Тож не випадково центральною картиною виставки є робота самобутнього художника Бондаренка М.Г. (1914 – 1999) «Трагедія Чорнобиля», яка красномовно ілюструє найгірший варіант розвитку подій внаслідок втрати контролю над «мирним атомом». Це – застереження, заклик бути пильними, оскільки загроза такої перспективи ще не минула.
Чорнобиль, як екологічна та демографічна катастрофа, відображений і у роботі Плітіна В.Г. (1956 р.н.) «І впала зірка Полину» (2006). Художник зумів показати страшні наслідки Чорнобильської катастрофи не тільки для навколишнього середовища, але і для людей, особливо тих, хто залишився жити на своїй землі, відмовившись від переселення. Ця картина піднімає одну з проблем, викликаних Чорнобилем, а саме - проблему зміни структури постраждалих районів, оскільки кваліфіковані робітники, люди зі схильністю до підприємницької діяльності, особливо молоді, виїжджали в інші регіони, залишаючи людей похилого віку. Тому логічним для цих районів є перевищення смертності над числом народжених, що тільки збільшує сприйняття регіону як «депресивного» та небезпечного для проживання.
Картина Орлика Л.І. (1936-2012) «Вартовий» (1985), змушує нас згадати про героїчний подвиг ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Адже на приборкання зухвалого атома одна тільки Кіровоградщина направила понад 20 тисяч своїх синів і дочок: пожежників, військових, медиків, правоохоронців, працівників різних цивільних професій. Переважна більшість цих людей достойно виконала покладені на них обов’язки, врятувавши усіх нас від неминучої смерті. Багатьох вже нема на цьому світі. Вічна їм пам'ять і Царствіє Небесне. А живим – здоров’я та розуміння і підтримку з боку держави.
Картина ще одного кіровоградського художника Чорного В.А. (1976 р.н.) «Обличчя Чорнобиля» (2008) виконана у техніці монотипія і є складовою серії «Українські трагедії». В ній художник зумів правдиво відобразити увесь трагізм ситуації, що склалася внаслідок Чорнобильської катастрофи. У невеликому за розміром творі є все – люди у спецодязі, що першими вступили в бій з «мирним атомом», сліди руйнації, транспорт, що був залучений до ліквідації наслідків аварії та вивезення людей із забрудненої зони. Асоціацію з війною доповнює і чорно-білий фон картини, який характерний саме для воєнної хроніки.

Тож суспільству необхідно нарешті усвідомити той факт, що Чорнобиль – це не тільки наша історія, а й наше сьогодення.
Чорнобиль промовисто нагадує про себе щодня численними проблемами в різних сферах життя, у долях мільйонів людей. Чорнобильська катастрофа спонукає нас до пильності. Вона знову і знову примушує замислитися над тим, що науково-технічний прогрес не тільки робить життя сучасної людини більш комфортним, а й вимагає знаходити гарантії безпеки, щоб не повторити долю легендарної країни – Атлантиди, народ якої, сильний і розумний, досяг великих здобутків в науці, техніці, медицині. Але захопила атлантів гординя, вирішили зрівнятись вони з богами, і покарали їх боги за це. Чорнобиль – це кара людям за їх бажання підкорити природу, замість того, щоб навчитися жити у гармонії з нею.

Олег Юрченко, старший науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею