Кіровоград: експозиція «На межі катастрофи»

Червень 21, 2014 | Новини | Переглядів: 1305 | Коментарі: 0

20 червня 2014 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію до Дня Скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

73 роки тому назад фашистська Німеччина, завершивши переможний похід по країнам континентальної Європи, здійснила напад на Радянський Союз з метою здійснення вирішального кроку для досягнення своєї головної мети - світового панування. Як зазвичай, рано вранці 22 червня 1941-го року на мосту через Буг зустрілись радянський і німецький патрулі. І раптом фашисти відкрили вогонь з автоматів, розстрілявши в упор застигнутих зненацька червоноармійців. Так почалася нова фаза ІІ світової війни, яка тривала 1418 днів і ночей, ставши для усіх народів Радянського Союзу Великою Вітчизняною війною. Фашистська Німеччина та її союзники обрушили на СРСР страшний удар: 190 дивізій – 5,5 млн. чоловік, більше 4-х тисяч танків, 47 тисяч гармат і мінометів, 4,5 тисяч літаків, до 200 кораблів. Радянська армія змогла протипоставити близько 3 млн. бійців і командирів, 1800 важких і середніх танків, 1540 літаків нової конструкції. Почалася битва двох титанів, двох заклятих друзів, двох жахливих імператорів, яким не було тоді рівних. Навіть запеклі вороги більшовизму у Вашингтоні і Лондоні чудово розуміли – тільки Радянський Союз здатен покласти край загарбницьким планам ІІІ-го Рейху. Так, виступаючи у парламенті, прем’єр-міністр Великобританії Уїнстон Черчилль сказав наступне: «Якщо німецькі танки не будуть зупинені на полях Росії, то їх вже ніхто і ніде не зупинить».
До війни зі Сталіним Гітлер готувався ретельно, і, здавалось, усе передбачив і розрахував вірно. 18 грудня 1940 року він підписує директиву № 21 під кодовою назвою «Барбаросса», стратегічною основою якого стала теорія бліцкригу – блискавичної війни проти Радянського Союзу. Згідно цього документу передбачався розгром Червоної Армії протягом 1,5-2 місяців, у найгіршому випадку - протягом п’яти місяців, та вихід німецьких військ на лінію Архангельськ-Куйбишев-Астрахань. У подальшому планувалась повна ліквідація радянської держави та створення на її території 4-х німецьких провінцій. Страшна доля чекала на Москву, Ленінград, Київ та ряд інших радянських міст, які було вирішено підірвати, або – затопити.
Передбачалось масове знищення цілих народів, яких Гітлер презирливо називав «неповноцінними націями», що не мають права на існування. Так, на великій нараді 30-го березня 1941-го року він відверто заявив, що необхідно знищити 30 млн. слов’ян, а потім чисельність населення буде регулюватися в кількості, необхідній для обслуговування арійської раси. Ще у травні 1940-го року була прийнята директива про розробку плану «Ост», згідно якого територію Прибалтики, Білорусії, України і європейської частини Росії передбачалось заселити німцями і після колонізації включити до складу Німеччини, а жителів цих регіонів, після відповідної фільтрації, виселити до Західного Сибіру.

Здавалося, що для успішної реалізації цих задумів створені усі умови. Рейх знаходився у зеніті величі і слави. Захоплено 12 країн Європи, інші – союзники, що сприймають Гітлера як месію, посланого для порятунку Європи від Червоного імператора – Сталіна. У розпорядженні фашистів – економічні і людські ресурси усіх цих країн, навіть таких нейтральних як Швеція і Швейцарія. Залишається поставити на коліна Великобританію і США, але то – питання часу. Керівництво Німеччини було настільки впевнено в швидкому розгромі Радянського Союзу, що вже з весни 1941-го року почало планувати подальші військові дії на кінець 1941-го-початок 1942-го року - завоювання Ірану, Іраку, Єгипту, району Суецького каналу, Індії, Афганістану, висадка десанту на Британські острови. Історичні документи переконливо засвідчують, що після розгрому СРСР та вирішення «англійської проблеми» гітлерівці в союзі з Японією планували вторгнутися на Американський континент.

Початок війни Гітлера проти Червоної імперії став тріумфальним для Німеччини і катастрофічним для СРСР. Подібно іншим жертвам німецького «бліцкригу», вже на початок серпня 1941-го року більшовицька Росія втратила практично всю свою армію, і здавалося, що ніщо не зможе зупинити вермахт на шляху до Москви, Ленінграда і Києва. Але подальший розвиток подій отримав несподіваний для німецьких планів поворот, суттєво знизивши градус попередньої ейфорії. Так, наприклад, замість оперативного простору, який повинен був з’явитися після оточення під Уманню 6-ї і 12-ї радянських армій, німецькі війська побачили перед собою нову радянську стрілецьку дивізію під досить великим номером «223», сформовану у Харкові вже після війни. Подібне почало відбуватися і на інших ділянках Східного фронту. За прорваною обороною з’являлися все нові радянські дивізії з все більшими номерами. Ставало зрозумілим, що Німеччина недооцінила свого противника, його військовий та промисловий потенціал, невичерпні людські ресурси. Проблемою для фашистів стала і величезна територія СРСР, яка, по-перше, створювала умови для евакуації промислових об’єктів на схід країни з подальшим налагодженням виробництва військового озброєння, а по-друге - давала можливість радянським військам постійно відступати, зриваючи плани німців відносно реалізації польського, або французького варіантів. До того ж, Червона армія, поступово виходячи з коми, стала чинити гідний опір, знижуючи темпи наступу ворога.
Для вермахту - бійця, який звик перемагати вже у першому раунді нокаутом, прозвучав гонг. Попереду був другий раунд, сповнений невизначеності.

Але за те, щоб мати можливість перевести подих і виграти бодай якійсь час Червона армія платила велику ціну. Вже в перший місяць війни вона втратила близько 1 млн. чоловік, з них 300 тисяч загиблих та 700 тисяч полонених. А за період з червня по грудень 1941-го року радянські військові втрати склали 3 млн. 138 тисяч бійців, 6 млн. одиниць стрілецької зброї, 20 тисяч танків, 10 тисяч літаків. Територія СРСР, захоплена вермахтом, перебільшила 1,5 млн. кв. кілометрів - втричі більше, ніж територія Франції. Для порівняння - за аналогічний період втрати сухопутних військ Німеччини склали близько 750 тисяч чоловік, авіації – декілька тисяч літаків.

1941-й рік «відзначився» і великої кількістю радянських полонених, що стали жертвою небувалих за масштабами оточень (так званих «котлів»). Так в білоруському «котлі» (червень-липень) в полон потрапило 328 тисяч радянських бійців та командирів, в Смоленському (липень-серпень) – 310 тисяч, під Уманню (серпень) – 103 тисячі, під Києвом (вересень) – 665 тисяч, під Вязьмою і Брянськом (жовтень) – 663 тисячі. Великі оточення радянських військ, на превеликий жаль, продовжувалися і у 1942-му році: зокрема - під Керчю (травень) – 150 тисяч та під Харковом (травень) – 240 тисяч.
Точні дані про загальну кількість радянських полонених невідомі досі. Західні та вітчизняні дослідники можуть поки що назвати лише приблизні цифри – близько 5 млн. протягом 1941-1945 років, з них – близько 3 млн. за перші два роки війни. Російські дослідники мають на сьогодні такі підрахунки – 4 млн. 059 тисяч за вся війну, з яких 2 млн. (49 %) припадає саме на 1941-й рік.

Історики та небайдужі до історії люди до сих пір мучаться запитанням – в чому причина провального для СРСР початку війни? Необхідно відзначити, що причин декілька і полягають вони в наступному.
III-й Рейх був на той час могутньою індустріальною імперією, оскільки Німеччина раніше за Радянський Союз стала на шлях індустріалізації. До того ж на неї працювала промисловість практично всіх європейських країн. Внаслідок «Прогулянки по Європі» вермахту дісталося озброєння більше 200 дивізій противника. Тільки у Франції гітлерівці захопили майже 5 тисяч танків і бронетранспортерів та близько 3 тисяч літаків.
Німеччина мала двохрічний, причому – дуже вдалий, досвіт війни в Європі і набагато випереджала радянських військових у професійній підготовці. Велику негативну роль в цьому плані зіграв і «Великий терор» 1937-1938 років в СРСР, який знищив багато талановитих та ініціативних професіоналів військової справи.
Значна частина радянського військового озброєння в якісному плані відставала від німецького. Це стосується авіації, стрілецької зброї, протитанкової і зенітної артилерії, а особливо – радіозв’язку.
Радянське керівництво не зуміло визначитися з єдиним планом дій на випадок війни – треба наносити превентивний удар по ворогу і чи є можливості для такого удару? Де будуть розташовані рубежі оборони і як діяти, якщо ворог глибоко проникне на радянську територію? Ці та інші питання не були остаточно вирішені. Фатальною виявилася і віра Сталіна в те, що Гітлер буде дотримуватися домовленостей про ненапад, як мінімум, до 1942-го року, у всякому разі – до завершення війни з Великобританією. В результаті спрацював фактор раптовості, який поставив країну на межу катастрофи.

Метою експозиції «На межі катастрофи» є віддзеркалення найбільш трагічного періоду Великої Вітчизняної війни та бажання змусити замислитись над наслідками непомірних амбіцій окремих політиків, здатних пожертвувати мільйонами людських життів заради реалізації своїх загарбницьких планів.
Дуже символічне значення має картина Петра Кодьєва «Сполох» (1954), оскільки вона відображує сполох лелек, птахів миру і спокою, від пострілів і вибухів запеклого бою, що символізує кінець мирного часу і початок війни.
Не залишає байдужим і інша робота цього художника – «Ескіз до картини «Окупація» (1954), яка красномовно ілюструє жахливий стан мирного населення, що стало жертвою фашистської окупації.
Трагізм перших місяців війни, критичну ситуацію, у якій опинилися бійці Червоної армії, та їх непереборне бажання любою ціною зупинити наступ фашистів талановито передано у роботах Володимира Парчевського «По стерв’ятникам – вогонь!» (1965), Олександра Фойницького «Корабель тоне» (1962) та Леоніда Корнєєва «Висота» (1995).
А завершальним акордом виставки стала ще одна картина вже згадуваного вище Петра Кодьєва - «Поле слави бойової» (1956), оскільки вона піднімає тему пам’яті, зокрема – про тих людей, які першими прийняли на себе удар ворога у грізному 1941-му і своєю стійкістю заклали підвалини такої ще далекої тоді Перемоги.

Олег Юрченко – старший науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею


ПОШИРЮЙТЕ. Коментуйте. Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі та заклики до насильства.


Завжди в курсі надзвичайних ситуацій, ДТП, аварій, відключень світла, води та теплопостачання. Щоб дізнаватись новини першими, підписуйтесь на нас у YouTube, ТЕЛЕГРАМ та сторінку в Facebook та Instagram.
Сподобалася ця публікація? Не пропустіть наступні публікації і почніть стежити за нашими новинами ПІДПИСАТИСЯ.
Hostpro




Protected by Copyscape DMCA Takedown Notice Search Tool