Fotoinform

Щороку 11 квітня народи країн, постраждалих від нацистської агресії, відзначають Міжнародний День визволення в’язнів фашистських концтаборів. Цей день встановлено з ініціативи Організації Об’єднаних Націй на згадку про героїчне повстання в'язнів табору смерті Бухенвальд у 1945 році, коли ув'язнені в умовах суворої конспірації створили військову організацію, що складалася з 178 бойових груп із 850 бійцями різних національностей. 11 квітня, дізнавшись про наближення військ союзників, вони здійснили повстання, взявши табір під контроль. Солдати 3-ї армії США (серед яких був двоюрідний дід нинішнього американського президента Барака Обами – Чарльз Томас Пейн) остаточно звільнили табір, розбивши есесівців та солдат охорони. Здійснивши повстання, в'язні Бухенвальда врятували своє життя, адже нацистське керівництво напередодні віддало наказ про фізичне знищення всіх ув'язнених. 22 квітня були звільнені в'язні нацистської катівні Заксенхаузен, 29 квітня – Дахау, 30 квітня – Равенсбрюк.
Концентраційний табір Бухенвальд був збудований поблизу міста Веймар і почав функціонувати 19 липня 1937 року. Спочатку там утримувались німецькі політв'язні – вороги правлячого нацистського режиму (зокрема там перебував і був страчений лідер німецьких комуністів Ернст Тельман), пізніше, в роки Другої світової війни, представники багатьох інших національностей з різних країн. Велика кількість ув'язнених загинула вже під час будівництва табору, яке велося переважно без використання механізмів. Примусову роботу в’язнів широко використовували великі концерни, чиї промислові підприємства були розташовані поблизу Бухенвальда (Siemens, Junkers та ін.).
Багато ув'язнених загинуло у філії Бухенвальда – Дора, де в підземних приміщеннях виготовлялися літаки-снаряди «V» (від нім. Vergeltungswaffe – «зброя відплати»). Всі працівники-в’язні підземного заводу вважалися носіями державної таємниці і підлягали ліквідації після виконання робіт.
Показовим є той факт, що після передачі території Бухенвальда СРСР, у серпні 1945 в ньому було організовано спецтабір № 2 НКВС для інтернованих нацистських військових злочинців. До остаточної ліквідації табору в 1950 році в ньому загинуло більше 7000 ув'язнених.
Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. У роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів – громадяни колишнього СРСР.
В експозиції представлені роботи художників-земляків Олександра Фойницького (1886-1973) та Віталія Колісниченка (1933 р.н.) з фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею. Живописне полотно О. Фойницького «Апофеоз війни» (1963) перегукується з відомим шедевром Василя Верещагіна не лише назвою, але і задумом – показати, що супутником і результатом будь-якої війни є смерть і руйнація. На триптиху В. Колесніченка «Діти концтабору» (1985) зображено різні періоди з життя дітей-в’язнів: «Неволя. Летять журавлі», «Перемога! Свобода!» та «Дома, з мамою». Колючий дріт концтаборів перекреслив дитинство тисяч дітей. Замість цукерок – мерзла та гнила картопля. Замість безтурботності дитячих років – постійний, стискаючий серце жах при появі табірних наглядачів. Щоранку після команди «Підйом!» на нарах залишалося лежати декілька виснажених дитячих тіл, виживав лише один з десяти малюків. Графічні роботи В. Колесніченка передають дитячі спогади художника – відчуття трагізму війни, біль та страждання людей, яким довелося спробувати нацистський «новий порядок».
У Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів вшановують пам'ять усіх жертв нацистських катівень – концтаборів, в’язниць, гетто. Пам'ять про страждання, що випали на їх долю – священна. Її збереження є запорукою того, що подібне не повториться знову.

Володимир Мороз – науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею