Fotoinform

28 червня 1996 року на ранковому засіданні Верховна Рада України ухвалила Конституцію України. Значення цієї події переоцінити важко, адже саме Конституція будь-якої держави є основним чинником і гарантом нормального її функціонування в рамках чітко визначеного правового поля. Шлях до народження Конституції України був довгим і тернистим, але тим більшою була радість народних обранців і всього українського народу, коли вона врешті-решт з’явилась на світ. Відповідно до Конституції України, день її народження є державним святом. До того ж в цьому році Основному Закону нашої держави виповнюється рівно 15 років. А це привід не тільки для радості, а й для глибокого аналізу та роботи над помилками.

Центральною частиною експозиції є картина Миколи Гнатовича Бондаренка (1914 – 1999) «Ще не вмерла Україна» (1993), на якій зображені особистості – гетьмани України різних часів, інші політичні діячі, письменники тощо, які на думку автора зробили вагомий внесок у становлення України як держави. Сама ж Україна виступає у вигляді чарівної дівчини у національному одязі та тризубом у лівій руці як символом влади.

Ще одна картина експозиції «Київ. Площа Богдана Хмельницького» (1954), автор якої – Сергій Федорович Шишко (1911 – 1997).
Він народився 25 червня 1911 року у м. Носівка Чернігівської області. Живописець, народний художник УРСР з 1964 року. У 1943 року закінчив Всеросійську академію мистецтв у Ленінграді. Працював у галузі пейзажного жанру. В цьому році ми відзначаємо сторіччя з дня народження цього видатного майстра.

Значну частину експозиції складають роботи із гіпсу. Це макети медалей із зображенням знову ж таки тих особистостей, які усе своє життя присвятили ідеї державності України – Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко. Поруч – дві різні на розміром медалі «Герб», у центральній частині яких – легендарний тризуб.
Автор цих робіт – Андрій Васильович Німенко (1925 – 2006).
Андрій Васильович Німенко народився 13 грудня 1925 року в с. Інгуло-Кам’янці Новгородківського району. Його дитячі та юнацькі роки пройшли в Долинському районі.
Андрій Васильович – учасник Великої Вітчизняної війни. Йому не було й вісімнадцяти років, коли він пішов на фронт. Майбутній майстер зокрема брав участь у визволенні Кривого Рога, Знам’янки і Кіровограда, був нагороджений орденами і медалями.
Після війни Андрій навчався в Київському художньому інституті, якій закінчив у 1951 році. Працював на викладацькій роботі, став кандидатом мистецтвознавства, членом Національної спілки художників та Національної спілки письменників України, Заслуженим діячем мистецтв Грузії. Брав участь у численних виставках, організовував свої персональні виставки.
Андрій Німенко – автор монографічних досліджень про розвиток української дожовтневої і радянської скульптури, розділів четвертого і шостого томів «Історії українського мистецтва». Працював над монументально-декоративним оформленням Київського метрополітену та інших споруд, один з перших відродив на Україні призабуте мистецтво карбування з міді, латуні та інших металів.
Щедро нагородила природа талантами Андрія Німенка. Митець плідно і наполегливо працював в галузі станкової та монументальної скульптури, графіки та мистецтвознавства. Він - автор серії скульптурних портретів українських письменників, серії медальєрних портретів українських гетьманів, пам’ятників Лесі Українці у Луцьку, Михайлову Павлику в Косові, Давиду Гурамішвілі у Миргороді та інших творів.
Ще один бік таланту Андрія Німенка – літературний. Підтвердженням цьому є той факт, що митець став автором семи поетичних збірок, книги прози «Лісові фантазії» (1991) та чисельних спогадів.
Не дивлячись на те, що на Кіровоградщині Андрій Німенко відомий в першу чергу як скульптор, фахівці-мистецтвознавці та шанувальники майстра стверджують, що він зумів розкритися як багатогранна особистість і в якості художника.
На малій батьківщині Андрія Васильовича, де його пам’ятають і люблять, в картинній галереї міста Долинська постійно експонується виставка його робіт.
Андрій Васильович пішов з життя у січні 2006 року. Після смерті художника його дружина Лариса Терентіївна Масенко та син Максим Андрійович Німенко передали в дарунок музею 358 робіт митця. Деякі з них є незмінним атрибутом виставок до Дня Конституції, Дня Незалежності, Дня Українського козацтва тощо, оскільки пронизані патріотичним духом і присвячені людям, без яких становлення України як незалежної держави було б неможливим.
Логічною складовою виставки є зразок самої Конституції, а також ілюстративний матеріал, що презентує символіку загальнодержавного та місцевого рівня з пояснювальними коментарями до нього.

Олег  Юрченко  – старший науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею