Fotoinform

Богдан розповів про свої перші кроки до акторського життя, першу роль, труднощі в становленні, досягненні бажаних успіхів та неймовірні подорожі

Відзначимо, що Богдана Ви мали змогу побачити у таких фільмах, як: "Чунгул", "Хозяйка", "Тіні незабутих предків", "Повернення Мухтара", “Гвардія " та ін. Хлопець грає різні амплуа, кожна роль все більше підкорює серця жінок. Цьому ж підтвердженням є і те, що він хлопець у 2014 році здобув титул " Містер України". У цілому, це творчий, цілеспрямований і, як нам здалося, щирий, прямолінійна людина.

У Вас творча сім'я, батьки -художники. Жага до творчості та акторські дані передалися Вам у спадок?

У моїй родині до мене не було акторів, але що точно передалося мені від рідних, так це любов до творчості. А ось, акторські дані не знаю звідки (сміється). Папа звичайно любить пожартувати, мама, як жінка - актриса. Але саме любов до мистецтва вони мені дали, а все, що я вмію дав мені університет і практика на знімальних майданчиках.

Під час свого становлення, як артиста, Ви часто чула критику? Чи допомагали вона Вам рухатися вперед?

Пам'ятаю викладач на перших курсах навчання сказав, може мені краще піти малювати далі то, власне, що робив раніше. Мене це так вбив, пам'ятаю. Критика мені ніколи не допомагала, вона дуже сильно мене гнобила, і дуже негативно на мене діяла. Однак потім, коли я став все більше зніматися у фільмах, і тим більше чув на свою адресу критики, я почав над нею просто сміятися. Адже життя людині дано один раз і найцінніше, що у людини є - час, і виходить, що людина критикує замість того, щоб жити для себе, вона не намагається зробити себе краще, а намагається зробити мене гірше. На мене ж наразі думки оточуючих сильно не впливають. Я почав розуміти, безліч людей витрачають на мене свого часу і це ж круто насправді. Не знаю кого не критикували, абсолютно всіх критикують. Я ж не долар, я не можу всім подобатися, і це нормально. Важливо знати собі ціну і йти вперед!

Свою першу роль Ви отримали більше десяти років тому ...

Так, все вірно, канадці знімали на заході України фільм про Другу світову війну і я там грав.

Якими були Ваші емоції тоді?

 Мені дуже сподобалося, здавалося, що я так круто граю, дуже потужно, що я великий професіонал. Тоді я ще більше посилив впевненість в собі, що я буду саме актор. Пам'ятаю, що дуже бажав, щоб доля дала мені якийсь знак того, що я добре граю і йду в правильному напрямку. І тут мені режисер каже, що дає мені ще кілька ролей у цьому фільмі так, як я добре граю. У підсумку - виконував аж три ролі відразу, грав і поляка, і німця, і воїна УПА. Вважаю, що це було знаком для мене.

Роль Вашої мрії - яка вона?

Хочу зіграти Джокера. У Бетмена звичайно мені дуже подобається роль, прямо сильно до душі. Або ж бажаю якого супергероя зіграти. Звичайно ж, моя мета вийти на світовий рівень.

Нещодавно відбулася прем'єра вистави "Шоу виродків", в якому Ви виконали головну роль. Розкажіть про це театральному досвіді.

Було цікаво. Мені запропонували роль за десять днів до прем'єри. Справа в тому, що у них злетів актор і творці постановки вирішили звернутися до мене. Спочатку подумав, що нереально зробити роль за десять днів до показу, при тому, що з цих десяти три або чотири дні мене не було в Києві. Однак, коли прийшов на репетицію, я побачив з якою самовіддачею хлопці працюють, як все побудовано, який музичний супровід і мені дуже сподобалося. Роль я зробив буквально за п'ять або шість днів, для мене було цікаво грати божевільного, який знаходиться в психіатричній лікарні. До цього я постійно грав одні і ті ж амплуа - мажорів, синів депутатів, ловеласів і т.д. Я до цього звик, а ось божевільного грати це щось нове (сміється). Три або чотири дні експериментував, шукав образ. Характерно, що хлопці репетирували місяцями, а я зробив роль за шість днів, мені головне було не впасти у бруд обличчям ... Зрештою, публіка аплодувала нам всім стоячи. Вистава видалась дуже яскравою, вона, як спалах - публіка не встигає насолодитися до кінця, вона бажає ще, а вистава триває годину.

Чи можливо, що буде тур з цим спектаклем?

Щиро скажу, що мені хотілося б тур, але все залежить від творців "Шоу виродків". Наскільки я знаю, ми будемо показувати його на "Гоголь-фест", у вересні.

Повертаючись до реального життя, Ви, безумовно, любите подорожувати ...

Звичайно, адже мені потрібно випробувати себе, пізнати з чого я, так би мовити, зліплений, що у мене виходить, а над чим потрібно працювати.

Крайня поїздка була в Непал, чим запам'яталася ця країна?

З Непалу повернувся буквально місяць тому. Одним з найяскравіших моментів цієї подорожі стало сходження на найвищого перевалу в світі. Він називається Толонгра, його висота - 5416 метрів. Ми йшли туди 7-8 днів, відчуття неймовірні. Перші дні шляху, якщо ти не можеш нормально йти, там ще дороги і можна на машині під'їхати, але ми чисто принципово йшли пішки, навіть коли було дуже складно. Одного разу ми пройшли 28 кілометрів, якщо люди думають, що це легко, то нехай спробують надіти рюкзак, який важить 20-25 кг і просто постояти хоча б годину так, чи пройтися по Києву. Потрібно ще врахувати, що там ще зміна часових поясів, розряджене повітря, там гірські хвороби починаються і т.д. Щоденний наш мінімум був 16 км. Також дуже впливали сильні перепади температури. Вдень може бути +25, а вночі може доходити до -9-10 ° С. Жили ми в невеликих сарайчиках, де було дуже холодно, з дірками в вікнах.

Судячи з усього, Ви екстрімал ...

Так, я і з парашутом стрибав. Звичайно страшно. Я не скажу, що від цього кайфую, але мені швидше цікаво подивитися, чи зможу я це зробити чи ні, мені просто цікаво випробувати себе.

І в робочому процесі любить відчувати себе, наприклад, у вигляді різних експерименти?

В роботі не можна, тому що експерименти, якщо чесно, можливо, якщо легко ставитися до роботи, тоді вони доречні, а якщо ти сам не розуміє, що відбувається, експериментуєш, то це вже трошки аматорство . Я чесно кажучи, люблю, щоб в ідеалі все було підготовлено, тому що найкраща імпровізація це підготовлене дійство, ніж просто, ніби за течією, бо якщо навіть у тебе вийде не підготовлене, то це вийде просто нормально. Однак "нормально" - це найгірший результат з усіх, які можуть бути, це гірше двійки, тобто гірше нормальності немає нічого. Коли ти щось зробив і тобі кажуть, що це нормально, тебе це не мотивує зовсім, ти будеш продовжувати робити нормально. А ось, якщо ти зробив круто і це все побачили і сказали "Ух ти, круто", тебе помітили. Наприклад, якщо говорити про акторську роботу, тебе взяли в наступний проект і ти зіграв круто, або ти зіграв огидно і тебе ніхто не бере на наступні ролі, ти сидиш вдома і думаєш, чому зіграв на двійку, образно кажучи. Починаєш читати, працювати над собою, вдосконалювати себе, професійно зростати. Тобто, найгірший і найкращий результати тебе мотивує, а коли виходить нормально, ти стоїш на місці, і це дуже погано.

Ми дякуємо Богданові за душевну зустріч. Бажаємо світового визнання, тільки бажаних і головних ролей, цікавих проектів і нових подорожей. Чекаємо наступної зустрічі, аби розповісти Вам про нові подробиці творчої діяльність Богдана Юсипчук.